“О, як надзвичайно швидко цей простий козак робить кар’єру! Адже ще недавно, я чув, був він тільки підполковником”, – так відгукнувся про козачого полковника Головатого принц Віттенберзький, про що написав у своїй трилогії “Хаджибей” одеський письменник Юрій Трусов.
У відповідь на репліку принца його співрозмовник, генерал Гудович, зауважив, що Антон Андрійович – не простий козак, і розповів про те, як той був курінним отаманом Запорізької Січі, потім став військовим суддею. І, нарешті, без таких сміливих козаків, як Головатий, “навряд чи його світлість принц Нассау-Зіген і кавалер де Рібас увінчали себе лаврами”, коли вони командували флотилією чорноморських козаків при взятті Ізмаїла. Більше на odessayes.com.ua.
Антон Головатий: син козачого старшини
Безумовно, в історичній сазі Ю. Трусова є художня вигадка. Але вона закінчується у той момент, коли зацікавлений цікавий читач звертається до історичних джерел, розповіді очевидців. А ті, своєю чергою, свідчать, що А.А. Головатий походив із сім’ї козачого старшини, який дав синові пристойну домашню освіту, після чого Антон продовжив навчання у Києво-Могилянській академії.
У 1757 р. 25-річний Головатий-молодший був прийнятий у Васюринський курінь (одиниця адміністративного поділу військ під управлінням курінного отамана) Запорізької Січі. Здобуті в Могилянці знання, гострий розум і, звичайно ж, особиста хоробрість дали можливість козакові зайняти одне з провідних місць ієрархії запорожців.
У 1762 р. Антон Головатий був обраний курінним отаманом. Йому випала честь представляти козацтво у Москві під час коронації Катерини Другої.
У 1764 р. він уже був полковим старшиною, а під його керівництвом тисяча козаків взяли участь у боях із кримськими татарами на річці Берда (поблизу Азовського моря). Потім він брав активну участь у морських походах проти турків під час війни 1768-1774 років.
Полковник на державній службі
Після війни Головатому знову випала почесна місія. У 1774 році делегація запорізьких козаків на чолі з Сидором Білим вирушила до Петербурга з проханням про повернення козакам їхніх колишніх січових земель. Делегація повернулася із негативною відповіддю. Січ була ліквідована, але козацьким старшинам випала перспектива перейти службу імператриці. Цією пропозицією скористався Головатий. Вигода, треба сказати, тут була взаємною. Росія набула хороброго та досвідченого воєначальника. Ну, а Головатий залишився при владі та, як то кажуть, при погонах.
Перейшовши на постійну службу Російської імперії, Антон Андрійович виконував різні адміністративні посади в Катеринославському намісництві. Там за свою службу він отримав земельну ділянку. У 1788 р. його обрали на посаду військового судді Війська вірних козаків.
У 1787 він повернувся на військову службу і в ході чергової військової кампанії проти турків він командував пішими козаками і козачою флотилією. Влітку 1788 р. його чайки (так називалися плоскодонні човни запорізьких козаків у 16-17-м століттях, видовбані з колоди, по бортах обшиті дошками) успішно проявили себе при облозі Очакова. У так званій “лиманській битві” вони розгромили турецький флот Гасан-паші. Після цієї перемоги загін козацьких човнів отримав офіційний військовий статус – Чорноморська козацька флотилія. Саме про неї говорив своєму співрозмовнику з Пруссії генерал Гудович у згаданому вище літературному творі. Командування новим військовим формуванням на Чорному морі було доручено саме Головатому.
Настав вересень 1789 року. підполковник Головатий очолює три кінних та три піших полки козаків, які беруть участь у взятті фортеці Хаджибей. Загальне керівництво операцією здійснював адмірал Осип де Рібас. Тут напрошується історичне запитання: чи ні з Головатим та його козаками відзначав перемогу один із “батьків” Одеси де Рібас у легендарній кав’ярні грека Аспаріді?
Тріумфом бойових дій проти турків стало взяття фортеці Ізмаїл, яка вважалася неприступною у 1790 році.
Після закінчення війни 1792 р. очолив козацьку делегацію до Петербурга з проханням передати запорізьким козакам землі на Тамані та Кубані. З 1793 р. керував переселенням на Кубань сімейних козаків, займався будівництвом Катеринодару, розробляв низку юридичних документів, які визначили норми життя козаків. У 1796 р. очолював чорноморців у Перському поході, був призначений командиром Каспійської флотилії та за вдалі дії його було підвищено у чині до бригадира. У січні 1797 р. кавалер двох орденів Російської імперії, полковник А.А. Головатий помер, не дізнавшись, що Чорноморське козацтво обрало його своїм отаманом – останнім виборним главою війська.
На згадку про славетного козацького ватажка в Одесі було споруджено пам’ятник на одній із площ центру міста. Його ім’ям названо одну з найбільших магістралей Одеси.