Коли ми чуємо про місто Одесу, у нас мимоволі спливають не лише гарні краєвиди, морське узбережжя та місцевий колорит, а й великі люди, які сприяли появі цього дивовижного місця.

Одним із таких людей безсумнівно є Дюк де Рішельє. Його сміливо називають благородним, безкорисливим та дуже освіченим градоначальником Одеси. За 11 років, проведених у південній столиці, йому вдалося перетворити “помийну яму Європи” (саме так раніше називали Одесу) у висококультурне, гідне місто, яке гордо має свою назву.

Як пройшло життя герцога де Рішельє? Що він зробив для Одеси? І чому ми пам’ятаємо про нього досі? Більше на odessayes.com.ua.

Про життя градоначальника

У ті часи, у Франції було заведено мати довгі імена представникам шляхетних й знатних сімей. Саме тому повне ім’я Рішельє запам’ятати дуже важко – Арман Емманюель Софія Септіманія де Віньєро дю Плессі, герцог д’Егійон, герцог де Фронсак, герцог де Рішельє. Народився він 25 вересня 1766 року у Парижі. Безперечно хлопчик здобув дуже хорошу освіту: спочатку займався вдома з найкращими вчителями, а потім вступив до Колегії дю Плессі.

Виховали його гідно: вельми скромною та сором’язливою, безкорисливою, справедливою, шляхетною й приземленою людиною. Він легко знаходив спільну мову як з елітою суспільства, так і зі звичайними робітниками.

У віці 23 років він змушений залишити рідну країну через Велику французьку буржуазну революцію. Рішельє вирушив спочатку до Австрії, а потім до Росії, де його згодом стали кликати новим ім’ям – Еммануїл Йосипович де Рішельє. Проживаючи у Петербурзі, він багато працював та паралельно вивчав російську мову.

Він також виявив бажання взяти участь в операції штурму Ізмаїла, де отримав поранення та за що йому дали почесну нагороду. Пізніше він знайомиться з майбутнім імператором Олександром I, який стане його близьким другом протягом усього життя. Коли його друг зійшов на престол, то запропонував французу самостійно обрати посаду. Так Рішельє став градоначальником Одеси, яка тоді переживала свої не найкращі часи. Ось таким чином, дюк де Рішельє приїздить до майбутньої південної столиці 9 березня 1803 року.

Що зробив для Одеси

Дивно, як одна людина (не без додаткової допомоги) змогла кардинально не просто змінити місто, а сприяти його переродженню.

Рішельє оселився у простому, маленькому будинку, який розміщується на перетині вулиць Ланжеронівська та Рішельєвська. Тут він і мешкав, і працював одночасно.

За 11 років його правління Одеса розцвіла: з’явилася асфальтована дорога, були посаджені нові дерева, особливо акації (деякі з них градоначальник висаджував особисто). У місті та передмісті почало розвиватися тваринництво, відкриватися винні підприємства.

Будувалися гарні домівки та споруди, проєкт яких розроблявся найкращими архітекторами: так з’явився перший театр, міська лікарня, різні церкви та собори, Благородний інститут. Француз не лише допоміг із відкриттям ліцею, названого на його честь, а й надав велику колекцію книжок зі своєї особистої бібліотеки.

Кількість людей у місті різко збільшилася, до того ж тепер тут проживали люди різних національностей й всі мали рівні права. У 1812 році населення перевищувало 20 тисяч осіб.

Герцога де Рішельє можна було зустріти на міських вулицях, який розмовляв із простими людьми: він завжди вислуховував скарги чи побажання “одеситів”, давав слушні поради та поводився однаково культурно з усіма, незалежно від соціального статусу.

Коли Одесу спіткала чума, чоловік також виявив шляхетність й особисто навідувався до хворих, ризикуючи своїм життям, щоб надати їм допомогу. За всю епідемію місто втратило 10% населення. Коли треба було закопувати чумні трупи, багато робітників настільки боялися, що просто відмовлялися це робити. Тоді Рішельє власноруч брав лопату та виконував своє доручення особисто.

Чоловік повернувся на свою батьківщину у 1814 році, де став головою уряду Франції. У віці 55 років Дюк де Рішельє вмирає від крововиливу в мозок – 17 травня 1822 року. Він був похований у Парижі.

В Одесі ж, є безліч нагадувань про великого градоначальника. Звичайно, найвідомішими є пам’ятник “Дюку” на Приморському бульварі та Рішельєвська вулиця. Однак у місті є також Дюківський парк, навчальні заклади та інші нагадування про герцога де Рішельє, якому Одеса багатьом завдячує та дуже вдячна.