Попри те що війна на початку 2022 року стала величезним шоком та стресом для українців, багато хто досить швидко почав діяти та щось робити. Дехто виїхав з країни вже в першу добу, інші змогли перемістити найцінніші речі до бомбосховища, а хтось досить швидко схаменувся і перебрався до найбезпечніших регіонів України.

Таким регіоном для багатьох стала Одеса: і хоч бойові дії точилися по всій території України, тут все ж таки було відносно безпечно. Одесити, приїжджі, біженці, соціальні працівники вмить почали займатися волонтерською діяльністю. Як же тут допомагали звичайним людям та українській армії з моменту початку війни? Більше на odessayes.com.ua.

Головне – нагодувати

Цього, ще зимового дня, 24 лютого українці не чули від своїх близьких побажань у вигляді “доброго ранку” або “доброго та вдалого дня”. Перше, що багато хто почув – це вибухи, сирени, дзвінки від близьких зі словами “почалася війна”. Звісно жодні заклади, особливо кафе та ресторани, не працювали, адже люди насамперед переймалися за свою безпеку. Через кілька днів, власники малих бізнесів, тобто різних гастрономічних закладів, почали зі своїми командами готувати різні страви з тих продуктів, що залишалися на кухнях. Адже всі розуміли, що найближчими днями дуже малоймовірно, що заклади знову відкриються і прийматимуть гостей, і щоб продукти не псувалися, їх вирішили використати на благо. В результаті, кухарі пекли хліб, булочки та різну випічку для української армії та всіх нужденних. Також готувалися страви у великих кількостях: перші страви, гарячі, салати, м’ясні та рибні страви. Це все фасували у зручні бокси чи коробки та відправляли захисникам.

Допомогти захистити місто

З перших днів війни Одеса почала оборонятися і робити все можливе, щоб місто вціліло. Усі охочі могли приєднуватися до груп, які займалися плетінням сіток та наповненням мішків.

Маскувальні сітки допомагали сховати військову техніку, деякі споруди та місця розвідки. Волонтери могли допомагати в плетінні цієї сітки або принести все необхідне: тканину зеленого або коричневого кольору, ножиці і так далі.

Наповнення мішків також було важливим заняттям. Їх наповнювали піском: частину відправляли військовим для оборони, частина використовувалася у місті як захист.

Волонтерські організації

Оскільки Одеса стала тим містом, куди приїжджало багато людей з тих регіонів, які сильно постраждали (Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Мелітополь, Харків та інші), то у місті почали з’являтися різні центри допомоги для всіх, хто її потребував.

У місті навіть створили координаційний гуманітарний штаб, де одесити та всі, хто приїхав до міста, могли дізнатися перевірену інформацію, де надають допомогу.

Наприклад, одна з таких організацій – волонтерський центр “Гостинна хата” (на вулиці Рішельєвська). Щодня вишикувалася черга з кількох сотень людей для того, щоб отримати харчові продукти, питну воду, одяг та взуття, медикаменти, посуд, побутову хімію та засоби гігієни, дитячі іграшки та найнеобхідніше.

Волонтерами ставали як соціальні працівники (які займалися волонтерством до війни), так і приїжджі, і звичайні жителі Одеси. Найголовніше, що люди добровільно допомагали всім, хто цього потребує, без будь-якої фінансової вигоди, а з бажанням допомогти і зайнятися корисною справою.

Врятувати тварин

Налякані та розгублені, українці залишали рідні будинки та квартири, сподіваючись, що повернуться за кілька днів – максимум тиждень. Багато хто залишав своїх домашніх тварин у рідних стінах, надавши їм запас корму та води. Проте проходили тижні та місяці, а господарі все не поверталися. Багато тварин загинули у таких очікуваннях, а деякі активно подавали голоси у вікна.

Завдяки волонтерським організаціям, групи людей рятували не лише котів та собак у закритих квартирах, а й безпритульних пухнастиків. Ніколи не залишайте своїх тварин у будинку, якщо збираєтеся їхати на невизначений термін. Пам’ятайте, ви відповідаєте за тих, кого приручили.