Велика Вітчизняна війна кардинально змінила життя людей, буквально повністю зруйнувавши їх звичний лад. Люди втрачали все, але залишали собі відвагу та віру у перемогу.
Саме це допомагало їм йти далі.
Одесити у період бойових дій та окупації міста знаходили в собі сили жити, творити, розвиватись і навіть прославляти українську культуру, якою завжди пишалися. Більше на odessayes.com.ua.
Культура Одеси в окупації
У період окупації в Одесі видавалися газети, працювали театри та кінотеатри.
Одесити розвивалися духовно не завдяки, а всупереч.
Городянам завжди були притаманні активність, допитливість та бажання берегти рідні цінності.
І навіть перебуваючи під владою окупантів, місцеві жителі знаходили можливості зберегти своє мистецтво, свою мову.
Коли загарбники розповсюджували власні порядки, театри та друковані видання, часом й підпільні, були для одеситів ковтком свіжого повітря.
Театри Одеси
В окупованій Одесі було відкрито тринадцять театрів, у тому числі невеликі творчі альянси. Вони представляли різні жанри: від драматичного до циркового.
13 грудня 1941 року відновив свої виступи Одеський театр опери та балету. Весь склад його налічував понад ста осіб.
До речі, театральні декорації та костюми залишилися незмінними. Їх не встигли вивезти з Одеси.
Відчинила свої двері й Одеська консерваторія, керувала якою іменита співачка Лідія Липковська.
Крім того, в місті працювали Театр естради, Театр камерної оперети, Театр оглядів, Романтичний театр та інші.
Було створено навіть дитячий театр-сад для найменших відвідувачів.
І хоча тимчасова влада прагнула контролювати весь репертуар, одеський глядач все одно міг бачити національні вистави.
У той період багато міських артистів та інших митців поверталися до Одеси, а водночас і на рідну сцену.
Кіно в Одесі
Кіномистецтво також було частково доступним для одеситів. Проте вибір фільмів був, очевидно, дуже обмеженим. У п’ятнадцяти кінотеатрах, що функціонували в місті на той момент, демонстрували переважно німецькі картини.
На початку війни Одеська кіностудія була евакуйована до Ташкента.
З 1941 по 1944 рік одеські кінематографісти брали активну участь у створенні таких художніх фільмів Ташкентського виробництва, як “Морський яструб”, “Людина №217”, “Два бійці” та інших.
Газети Одеси
Майстри слова вели свою війну та агітаційну роботу через друковані видання. 27 жовтня 1941 року у світ вийшла щоденна “Одеська газета” – перша в окупаційному режимі. Пізніше з’явилися “Дзвін”, “Молва” та гумористичне видання “Сміх”. З 1944 року зберігання цих видань загрожувала п’ятнадцятьма роками перебування в концтаборі.
Наївно вважати, що окупаційні видання могли об’єктивно висвітлювати стан справ. Тут переважно транслювалася пропаганда і створювалося враження звичайного мирного життя.
Але в сучасному світі газети того часу є чи не єдиним джерелом інформації про положення у сферах промисловості, культури та освіти.
Друга світова війна – біда загальнолюдського масштабу. За ці роки культурно-історичній спадщині Одеси й України в цілому було нанесено неймовірно сильного удару. Хоча українці берегли рештки з останніх сил. Музеї та бібліотеки у воєнний період не працювали. За час окупації було знищено або вивезено за кордон безліч важливих цінностей: рідкісні музейні експонати, перші видання книг, антикварні меблі та багато іншого. Після звільнення міста розпочався трудомісткий процес із повернення рідкісного надбання. Частково цього вдалося досягти.
Розмір заподіяних збитків у культурному сенсі неможливо точно визначити. Одне можна сказати впевнено: повністю усі втрати ніколи не будуть відшкодовано. Але одесити йдуть далі та безперервно розвивають унікальну й неповторну місцеву культуру.