Друга світова війна додала до історії безліч страшних сторінок. Україна та її мешканці перетерпіли багато чого. Саме в нашій країні було вбито найбільше євреїв упродовж років війни.
Масштаби трагедії жахають – в Україні було вбито 1,5 мільйона людей, що становило на той момент приблизно 70% єврейського населення країни.
Особливо сильно торкнулося це лихо Одеси. Більше на odessayes.com.ua.
Єврейське населення Одеси
Дані перепису населення 1939 року свідчать, що у місті мешкало близько 600 тисяч осіб. Приблизно 200 тисяч із них були євреями.
На початку війни хтось пішов на фронт, хтось зміг евакуюватися, але багато хто лишився в Одесі.
Румунська влада, в перші дні свого правління в місті, реєструвала кожного мешканця, у кого є єврейське коріння. До списків потрапляли й ті, у кого хоча б один предок є євреєм. А таких було чимало – близько 60 тисяч людей.
Реєстрація була обов’язковою, а непокора загрожувала розстрілом.
Саме губернаторство Трансністрію, як іменували Одесу в період окупації, було призначено тимчасовою владою основним пунктом здійснення операції зі знищення єврейського населення.
Тож масштаби трагедії тут були величезні.
Хронологія вбивств
Перші страти почалися в перші ж дні прибуття румунської адміністрації. 17 жовтня 1941 року до артилерійських складів, які розміщувалися на площі Толбухіна, почали доставляти полонених. Протягом кількох днів там помістили понад 15 тисяч мирних жителів, більшість належали до єврейської громади. Майже всі ув’язнені були розстріляні в ці ж дні.
Деякі склади разом із людьми всередині було спалено.
22 жовтня в будівлі, де розмістилася військова комендатура та штаб піхотної дивізії, стався вибух. Внаслідок цього загинуло 67 осіб. І реакція у відповідь була негайною. Нова адміністрація поклала відповідальність за подію на єврейське населення і розпочала низку показових покарань.
У наступні дні заарештували близько 10 тисяч людей. Хтось із них був розстріляний одразу в місті, інших відправили до села Дальник, де на них чекала страта.
Одесою проходили облави та масові вбивства. На Фонтані розстріляли сто людей, у районі Слобідки повісили двісті затриманих.
У ті дні місто втратило багато тисяч своїх жителів.
Створення Одеського гетто
В січні 1942 року на Слобідці сформувалося Одеське гетто. У той час цей район вважався околицею.
Деяких євреїв підселяли у будинки до місцевих жителів. Приймаюча сторона в такому разі отримувала грошову компенсацію від влади.
Іншим пощастило набагато менше: вони опинялися просто на вулиці. Тому в гетто спостерігалася висока смертність: люди помирали від переохолодження, голоду та хвороб.
Таке поселення служило для євреїв лише тимчасовим притулком. На Одеській Слобідці вони чекали відправлення до концтаборів, чекали гіршого. А механізм уже було налагоджено.
Щодня Слобідка оточувалась збройними силами, частину євреїв направляли до будівлі місцевої школи. Там їх розподіляли по розстрільних партіях. Партії одразу відправляли до Доманівського району, а звідти до таборів Березівки, Доманівки та інші.
Там на них чекала страта.
Історики зазначають, що за цей період в Одесі було знищено приблизно 240 тисяч представників єврейського населення. На момент звільнення міста в живих залишилося 600 людей.
Вічна пам’ять
Пам’ять про ці страшні події зберігають і вшановують усі.
Одесити знають свою історію.
У місті є меморіал пам’яті жертвам Голокосту, що розташувався у Прохорівському сквері. Місцеві мешканці та гості міста приносять до нього квіти, щоб віддати шану.
Тут же висаджено «Алею праведників світу». Кожне дерево алеї присвячено одеситам, які надавали допомогу євреям у воєнний час.
Працює у місті й «Музей Голокосту».
В музеї зібрано достовірні дані про ті страшні часи. Тут проводиться просвітницька та виховна місія для всіх поколінь.