19 серпня 1794 року біля ділянки землі, де дві сотні років потому було розбито невеликий сквер Театральної площі, з’явився господар. Ним став генерал Григорій Семенович Волконський. На той час він обіймав високу посаду командувача військами, які розташовувалися на північно-західному узбережжі Чорного моря. Він вважався другим після адмірала Де Рібаса чиновником міста, яке лише починало своє існування. У володіння князь отримав досить велику територію. Більше на odessayes.com.ua.

Цікава знахідка 1994 року

Найдивовижніше й важливе для Одеси в тому, що під час закладення фундаменту будинку відбувся ритуал заснування Одеси. Так розцінив ті події знаменитий одесознавець Олег Губар. Напередодні святкування 200-річчя заснування Одеси йому та професору-археологу О. Добролюбському вдалося розкопати залишки цього справді меморіального одеського будинку. За два з половиною місяці, заглибившись на 6-7 метрів, вони спромоглися виявити велику кількість предметів далекої епохи: фрагменти від кришталевих кубків і стос останньої чверті вісімнадцятого століття, металевий кинджал і багато іншого.

Князь Волконський навіть не здогадувався, що увійде в історію як перший одесит. В Одесі він мешкав менше трьох років. Його було викликано до Петербурга, а в 1797 призначено сенатором з наданням чина дійсного таємного радника. За своєю суттю це було зниження, оскільки цей громадянський чин не відповідає званню “генерал-аншеф” у піхоті, де перебував Г.С. Волконський до кінця 1797 року, а був нижчим за нього. Але, як то кажуть, служба залишається службою. В 1803 він став генералом від кавалерії, тобто по суті відновлений в колишньому армійському чині. У тому року його відправили посаду генерал-губернатора величезного Оренбурзького краю.

Генерал Волконський – представник стародавнього княжого роду

Григорій Семенович Волконський належав до однієї з гілок численних аристократів, які ведуть початок від князя Рюрика. Наприклад, до цього княжого роду належала Марія Миколаївна, мати великого письменника Л.М. Толстого.

Засновником роду Волконських заведено вважати князя Івана Таруського, одного із синів князя Юрія Михайловича. Від батька князю Івану, прозваному “Товста Голова”, дістався один із наділів із центром у місті Волкона.

Як каже розпис родоводу кн. Волконських, під час знаменитої Куликівської битви загинув син останнього Федір Таруський. Троє синів Федора переселилися на Волкону, яка стала центром удільного князівства.

Предками Григорія Семеновича були люди, які, як правило, були пов’язані з військовою справою. У другій половині 1500-х років воєводою міста Рильськ був князь Костянтин Романович. На початку 17-го століття він став одним з воєначальників, які відзначилися в ході польсько-шведської інтервенції.

Досить відомим персонажем був Михайло Федорович, онук останнього. Його підпис, 67-й у списку, значиться у грамоті про обрання на престол московського Михайла Романова.

Привертає увагу особистість Михайла Андрійовича Волконського, який майже все життя служив на території, яка стала частиною України. Він проживав у Полтаві, Путивлі, потім був на царевій службі у Києві. У роки Північної війни він займався набором ратних людей (військовослужбовців).

І, зрештою, батьком генерала Григорія Волконського, першого офіційного жителя Одеси, був генерал-аншеф, член Військової колегії Семен Федорович. Як і багато Волконських, він відзначився на військовій службі. Але, на відміну від них, він був морським офіцером, хоча пізніше був переведений у сухопутні війська. Його першими успіхами були кампанії зі взяття Баку, походи до Курляндії та Польщі. Надалі він брав участь у битвах того часу. Звільнившись із дійсної військової служби, він був уведений до складу державних органів, які відповідали за армію.

У Семена Волконського було шестеро дочок та один син – перший громадянин Одеси. З від’їздом з Одеси зв’язок стародавнього княжого роду з нашим містом не перервався. Так, піклувальником місцевого навчального округу був князь Григорій Петрович Волконський, який встиг навіть повчитися у Рішельєвському ліцеї.