Ми часто чуємо, що у війни не жіноче обличчя, та й взагалі, слабкій статі краще не втручатися в небезпечну та важку тему, як війна та бойові дії. Однак усі ці слова так і залишилися словами, адже жінки не збиралися відсиджуватися осторонь, коли треба було діяти. Це доводить Друга світова війна і те, яку величезну і значну роль у ній відіграли жінки.

Українські жінки також активно залучали свої сили та знання, обіймали різні посади та робили все від себе залежне, щоб почути заповітні слова про перемогу.

А як одеситки надавали допомогу та підтримку чоловікам у війні? Які посади їм вдалося посісти? Більше на odessayes.com.ua.

І кухарі, і медики, і танкісти

Насправді великий відсоток жінок брали участь у війні. Вони допомагали буквально у всьому: виконували чоловічу та складну роботу, надавали моральну підтримку, дарували чоловікам своє кохання та турботу.

Деякі жінки, включаючи одеситок, були військовозобов’язаними й коли настав час, без жодних опорів погодилися виконати борг перед своєю країною.

Звісно дівчині намагалися давати менш небезпечні та енерговитратні обов’язки: вони виконували роль медиків, кухарів, перекладачів. Однак такі посади, як танкісти, машиністи також діставалися “слабкій статі”.

Ті жінки, які зналися на протиповітряній обороні, служили на флоті (морська піхота), в частинах зв’язку чи авіації, володіли зброєю – неодмінно були залучені, адже додаткові руки, які знають свою справу, були дуже потрібними.

Не варто думати, що ті жінки, які сиділи в одеському регіоні та чекали на своїх чоловіків з війни – байдикували та нічим не допомагали. Підтримка, надіслані книги та листи, приємні слова служили найкращою мотивацією, щоб якнайшвидше повернутися у рідні стіни та до своїх родин.

Також жінки відправляли на фронт запаси продуктів, одягу, ковдри та все, що може стати в пригоді. Хазяйки прагнули передавати домашні страви, випічку, варення та різні соління, щоб чоловіки не забували, що таке домашня їжа, приготовлена з любов’ю.

Одеські жінки, що увійшли до історії

Берта Рапопорт

Жінки з різних країн виявляли сміливість і мужність у роки Другої світової війни. Серед них були одеситки, які увійшли в історію як відомі особи, що зробили свій внесок у перемогу.

Всі ми знаємо, як довго жінок утискали у правах, вважали багато професій зовсім не для дівчат, навіть якщо ця справа справді викликала у них інтерес.

Одеситка Берта Яківна Рапопорт також вислуховувала від своїх батьків та інших людей, що судноводіння – це зовсім не жіноча робота. Однак вона не послухала нікого і наполегливо закінчила навчання, здобувши диплом штурмана далекого плавання. Одеса сказала їй “велике спасибі”, коли почалася війна й відважна Берта почала допомагати людям. Вона працювала на теплоході “Молдавія” та допомагала евакуюватися з Одеси всім жінкам, старим та дітям. Вона здобула звання першого в історії капітана далекого плавання в 1945 році отримала медаль за свої заслуги та відвагу у Другій світовій війні.

В обороні Одеси брала участь перша у світі жінка-снайпер, на ім’я Людмила Павліченко. І хоч жінка не народилася у південній столиці, вона йшла на великі жертви заради цього міста. Людмила знищила 309 (це зафіксоване число, цілком імовірно, що неофіційна кількість жертв значно більша за відому) ворожих солдатів.

Вагомий внесок зробили й творчі особистості, надаючи величезну підтримку солдатам, піднімаючи бойовий дух, настрій та віру у свої сили. Також були одеситки, які записували все те, що відбувалося в щоденники, змогли їх сховати та зберегти, а потім опублікувати – це дуже допомогло історикам, щоб передавати правдиві факти та дійсність наступним поколінням.

Прикладом такої жінки стала поетеса Віра Інбер, яка народилася в Одесі. Під час війни вона записувала все, що з нею відбувається, а потім видала щоденник “Майже три роки” та поему “Пулковський меридіан”.