За життя людина може змінити багато професій, а може назавжди залишитись в одній сфері та будувати кар’єру. А є люди, які досягають вищих ешелонів у будь-якій діяльності за яку беруться. Навіть якщо вони фантастично різні за всіма параметрами. Один з таких ー Главацький Георгій, який за життя встиг стати полковником, охоронцем, слюсарем та письменником. І всі ці професії неодмінно були пов’язані з рідною Одесою. Пропоную більш детально ознайомитись з історією його життя. Більше на сайті odessayes.
Одеський слюсар та пропагандист
Георгій Костянтинович Главацький народився 6 вересня 1907 року в Одесі. Його родина була з робітничого класу. Хлопчик мав вроджену ваду серця, але це не стало причиною для спокійного та непомітного життя. З навчанням у Георгія був довгий та тернистий шлях. Він закінчив 5 класів школи та обласні курси пропагандистів. У 1931 році офіційно став членом комуністичної партії. Працював слюсарем на Одеському цукрорафінадному заводі. Далі працював охоронцем на багатьох одеських підприємствах. Пізніше, в 1935 році, закінчив Харківський пожежний технікум. Отримана освіта відкрила перед ним можливості очолювати пожежні команди на різних підприємствах Одеси. Спочатку Главацький був керівником пожежної команди Одеської бісквітної фабрики, а з 1938 року ー забезпечував пожежну охорону Одеського театру опери та балету. Потім його кар’єра знову повернулась до підприємств харчової промисловості ー він очолив пожежну безпеку Одеського державного олійного заводу.
Друга світова війна
У липні 1941 року Главацький був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. Був воєнним комісаром 1-го батальйону 381-го стрілецького полку 109-ї стрілецької дивізії Окремої Приморської армії. Пізніше командував цілим стрілецьким полком. Проходив службу як кулеметник і вже за кілька місяців був призначений командиром кулеметного взводу. Георгій Главацький брав участь в обороні рідної Одеси.
Важкі бої молодого командира проходили з перемінним успіхом, а закінчились евакуацією морем до Севастополя. Місто на Кримському півострові він теж обороняв як комісар 1-го батальйону стрілецького полку 109-ї стрілецької дивізії. Під час спроби противника прорватися в Севастополь з боку Балаклави, Главацький відзначився неабиякими командирськими здібностями. Після загибелі командира батальйону він взяв на себе все подальше керівництво. Його вміння організовувати оборону рубежу та керування під час контратак зробили Георгія Костянтиновича справді прекрасним командиром. Під час однієї з атак був контужений, але не залишив поле бою.
20 червня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені відвагу та героїзм, політруку Главацькому Георгію Костянтиновичу вищим урядом радянської влади надано звання Героя Радянського Союзу з відзначенням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Наприкінці червня 1942 року був важко поранений і евакуйований у госпіталь на Північний Кавказ.
Після одужання 1943 року закінчив командирські курси «Постріл», написав книжку «В боях за Севастополь», яка вийшла в Тбілісі 1943 року. У книзі розповідається про полк, у якому служив автор, про героїчні подвиги бійців його батальйону. В «Оповіданнях з фронтового життя», Главацький захоплюється мужністю і відвагою бійців, а також знайомить з цікавими випадками на фронті та армійськими буднями.
Восени 1943 року підполковник Главацький Г. К. призначений командиром 166-го гвардійського стрілецького полку 55-ї гвардійської стрілецької дивізії 18-ї армії. Брав участь у визволенні Північного Кавказу і Таманського півострова, у проведенні Керченсько-Ельтигенської десантної операції в листопаді 1943 року. Надалі воював на території Білорусі, Польщі, Чехословаччини та Німеччини. З 28 червня до 4 грудня 1945 року обіймав посаду командира 150-го гвардійського стрілецького полку 50-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Життя після перемоги
Після закінчення війни вроджена вада серця далася в знаки, тому Главацький вийшов у запас у званні полковника. Напевно, більшість після такої солідної військової кар’єри та серйозної хвороби почали б вести спокійне та розмірене життя, але не Георгій Костянтинович. У 1955 році він закінчив Одеський технікум харчової промисловості. Пізніше працював на Одеському жиркомбінаті заступником директора, а потім вже директором. На пенсію вийшов у 1979 році, у віці 72 років. Главацький і надалі продовжував брати активну участь в громадському житті рідної Одеси. Він був очільником Ради ветеранів Приморської армії та членом президії Радянського комітету ветеранів війни в Одесі.
Георгій Главацький прожив довге та насичене життя з купою різних професій. Він був героєм своєї країни та свого міста. Все життя Георгія Костянтиновича напряму пов’язано з Одесою: від народження та першої роботи до ветеранського буття й смерті. Його командирські навички були в пригоді ще задовго до війни та стільки ж після. Він був керівником та відповідальною людиною за натурою. І в усіх професіях він був полковником, навіть бувши слюсарем, охоронцем і письменником.