П’ятниця, 29 Березня, 2024

“Контингент” одеського регіону у складі законодавчої влади царської Росії

У 1810-х років у Росії виникли демократичні ідеї створення органу законодавчої влади, для якої було запропоновано назву “Думу”. Автором даної концепції виступив один із відомих громадських діячів того періоду історії Михайло Сперанський. Більше на odessayes.com.ua.

Державна Дума: від проєкту до реалізації

Його програма передбачала досить просунутий на той час захід. Задум чиновника припускав охопити у виборчому процесі якнайбільше населення і навіть державних селян, але за наявності майнового цензу. Законодавча влада мала ділитися на чотири рівні: волосна, окружна, губернська і, нарешті, центральна. Останню якраз була покликана реалізовувати Держдуму. Програма Сперанського була підтримана імператором Олександром Першим, але, на жаль, чекала на свою реалізацію майже сто років.

У 1906 році Державна Дума таки побачила світ! Цьому передували багато подій, найсумнішим з яких була поразка Далекому Сході у війні з Японією.

Православний селянин та лютеранин-вчитель

Державна Дума першого скликання розпочала свою роботу 27 квітня 1906 р. Прозвана історія Думою народних надій на мирний шлях, вона прожила недовго – до 8 липня цього року. Її головою обрали кадета С. А. Муромцев.

Треба сказати, що у пілотній Думі жодна партія не отримала парламентської більшості. Кількість депутатів найчисленнішої фракції кадетів ледь перевищила третину.

У складі першого парламенту імперії були такі депутати, які не представляли жодних партій, але мали захищати інтереси своїх станів. Одним із них був землероб Ананьївського повіту Василь Гурович Леонов. Про нього відомо, що це був селянин села Олександрівка Бірзулівської волості, православного віросповідання. Леонов пройшов у Думу від загального складу виборців виборчих зборів Херсонської губернії

Як показали подальші події, Василь Гурович був добрим аграрієм, але не політиком. Пробувши два тижні у почесному званні, він склав свої повноваження. Привід був найпростішим: обранець народу Херсонської губернії розсудив, що він не підготовлений до такої роботи. Він мав рацію: з трьома-чотирма класами народного училища, якими обмежувалося утворення переважної більшості селян, керувати країною з десятками мільйонами населення було складно.

Василь Леонов вчинив дуже чесно, оскільки має чинити будь-який представник верховної влади, незалежно від її гілки.

Після складання повноваженням Леонових його село та повіт залишилися без представника у парламенті, оскільки його мандат віддали Івану з Привільнянської волості, хоч і Херсонського повіту.

Приклад селянина У. Леонова показує, що у самодержавної Росії було спроба залучення до роботи у законодавчій сфері навіть селян, які ще недавно були кріпаками і позбавленими багатьох соціальних прав.

Звичайно ж, у Російській Думі були представлені цікаві населення Одеси та її повіту (у ті роки наше місто не було губернським центром, на відміну, наприклад, від Херсона). Від неї працювали депутати у всіх парламентах усіх чотирьох скликань.

Мінх І.Х. (Джерело фото)

Одним із таких депутатів був Іван Християнович Мінх, обраний до Думи першого скликання. Німець-колоніст, лютеранин, Мінх постійно проживав на околицях Одеси, де працював протягом п’ятнадцяти років у німецьких колоніях учителем. Після цього займався землеробством. Він обирався старшиною німецької колонії.

Будучи депутатом Думи, він входив до групи безпартійних. Був одним із депутатів, які підписали законопроєкт “Про громадянську рівність”.

.,.,.,.