Понеділок, 15 Серпня, 2022

Сергій Вітте: з одеським дипломом – на посаду прем’єр-міністра

У 1865 році в Одесі відкрився класичний університет, до якого вже в перший набір бажали вступити багато хто. Серед претендентів на місце під академічним одеським сонцем в Одесу приїхали два Брати Вітте: Борис і Сергій. Після невдачі, яка їх підстерегла, батьки молодих людей, Катерина Андріївна і Юлій Федорович помістили їх у Рішельєвську гімназію, щоб вони змогли підготуватися до вступу наступного року. Більше на odessayes.com.ua.

Одеські роки графа Вітте

Вступивши до університету в 1866 році, обидва брати його закінчили з успіхом у 1870-му. Борис став юристом і до кінця своїх днів служив в Одесі за судовим відомством. Сергій Юлійович закінчив фізико-математичне відділення університету і його життя склалося набагато успішніше, хоча часом успіхи чергувалися з неприємностями.

Під час навчання в університеті братів Вітте спіткало горе. В останній день травня 1868 р. помер їхній батько, після чого Катерина Андріївна з дітьми та своєю сестрою Надією Фадєєвою приїжджають назавжди до Одеси, де їм надають житло на розі Ремісничої та Базарної вулиць, у будинку Берідо (№ 31).

Сім’я ніколи не мала гарного матеріального статку, але при цьому кожен з них у міру можливостей займався благодійністю, кожен з них зробив помітний внесок у розвиток культури, науки та соціального благоустрою міста.

Закінчивши університет, молодий граф прослужив дуже короткий час у канцелярії генерал-губернатора, але залишив це, на його думку, нецікаве заняття. Його зацікавила служба на залізниці, життя якої тільки зароджувалася в нашій країні.

Замість кабінетного пилу – шум залізниці

Його місцем служби залишилася Одеса, де вже 1872 року він обійняв посаду кандидата у помічники начальника експлуатації залізниці з технічного руху. Незабаром він став начальником служби залізниці.

У роки перебування у цій ролі граф Вітте пережив дуже трагічний випадок, пов’язаний із неправильною експлуатацією дороги.

У грудні 1875 року з Балти до Одеси вирушив поїзд, всередині якого їхали солдати, покликані незадовго до цього на військову службу. За 186 верст від кінцевого пункту поїзд впав прямо на ходу з насипу. Вогонь від паровозної топки охопив весь склад. Частина вагонів згоріла повністю, більше сотні молодих солдатів загинули, багато хто отримав опіки та поранення. Пізніше слідчі визначили, що безпосереднім винуватцем катастрофи був дорожній майстер, який вчасно не замінив пошкоджений раніше фрагмент полотна. Злякавшись покарання, майстер втік, і його так і не знайшли. Мабуть, десь загубився на величезних теренах імперії.

Винних таки знайшли. Ними виявилися граф Сергій Вітте та його начальник – контрадмірал Микола Чихачов. Річ у тому, що в ті роки Одеська залізниця була частиною Російського товариства пароплавства і торгівлі, а Чихачов був директором цієї компанії.

Відбувся суд. Обох керівників засудили до 4-х місяців ув’язнення. Але тут почалася війна з Туреччиною та обох чиновників повернули на робоче місце, оскільки були потрібні вмілі організатори перевезень військ.

Коли ж війна закінчилася, громадськість згадала обох “арештантів”. Відповідаючи на численні вимоги, імператор Олександр III наказав відправити йі Вітте, і Чихачова на двотижневу гауптвахту.

Хоча граф Сергій Вітте не отримав спеціальної технічної освіти, він мав покликання до цієї сфери діяльності. Очолюючи Одеську, а потім і всю Південно-Західну залізницю, він запровадив низку кардинальних нововведень. Вони призвели передусім до значної оптимізації руху складів. На початку своєї діяльності він поставив питання так: кожен паротяг працював стільки годин, скільки у змозі був його обслуговувати машиніст. Після цього і машина, і людина відпочивали.

Саме Вітте належала ідея змінності машиністів, що позитивно позначилося на інтенсивності руху поїздів і якості роботи всієї залізниці, якою керував Сергій Юлійович.

У період російсько-турецької війни 1877-78 рр. йому належала ідея пускати поїзди одним шляхом в одному напрямку, не чекаючи, коли перший дійде до наступної станції. Така новація призвела до скорочення інтервалу до 15-20 хвилин.

Згодом нововведення, прийняте завдяки Вітте, стало застосовуватися всюди при одній лише зміні – було додано відповідну систему оповіщення.

Вже через роки з’ясувалося, що така система була впроваджена раніше в Сполучених Штатах, проте це не применшує заслуги видатного організатора залізничних перевезень, оскільки на території Російської імперії цей метод він запропонував першим.

Надалі граф Сергій Вітте обіймав важливі державні посади. Він був міністром шляхів сполучення, міністром фінансів, а у 1903-06 роках очолював уряд імперії.

.