Попри те, що Одесу в наш час вважають по-справжньому українським містом, її появі та розвитку посприяли не тільки українці, а й представники інших національностей.
Як багатьом відомо, офіційно Одесу було засновано 2 вересня (або ж 22 серпня за старим календарем) 1794 року. Проте ще на початку літа віцеадмірал де Рібас отримав від Катерини II дозвіл на будівництво міста. Саме тому засновником вважається саме він.
Які ще особистості причетні до заснування та подальшого процвітання Одеси? Больше на odessayes.com.ua.
Що де Рібас зробив для Південної Пальміри
До того, як територію одеського регіону не було приєднано до росіян, Одеса та її округ перебували у вкрай сумному становищі: населення було мізерна кількість, будь-яка інфраструктура була відсутня, а в центрі міста не було ні тих найкрасивіших будівель, які ми звикли бачити нині, ні будь-чого іншого. Можна сказати, що місто було не пристосоване до життя.
З огляду на це, можна з упевненістю твердити, що де Рібас поклав початок зародженню міста, а надалі і його бурхливому розвитку.
Хосе де Рібас був іспанським дворянином, але оскільки одружився з улюбленицею Катерини II (Анастасією Соколовою), до того ж служив російській армії, зумів увійти до панівної сім’ї. Також він отримав російське ім’я – Осип Михайлович.
Після прибуття до Одеси (тоді ще місто називали Хаджибеєм, адже перейменували його пізніше), де Рібас взявся до будівництва порту та міста. Він звернувся до своїх багатьох друзів архітекторів, інженерів, будівельників: усі вони допомагали в плануванні та будівництві майбутньої архітектури міста.
За роки управління, де Рібасу вдалося значно примножити кількість населення в Одесі. Він приваблював людей різними привілеями та можливістю володіти ділянками. На будівництво міста виділялося близько двох мільйонів рублів, проте ходили чутки, що Осип не витратив й половини коштів за три роки, а “клав до своєї кишені”.
Після смерті Катерини II запанував Павло I, з яким у де Рібаса стосунки, м’яко кажучи, не склалися. Іспанець змушений був піти у відставку й покинути місто.
На честь засновника названо одну з найважливіших одеських вулиць – Дерибасівська. Коли Одесі виповнилося 200 років (1994 року), на ній встановили пам’ятник Осипу Михайловичу на знак подяки за все, що було зроблено для південної столиці.
Герцог Рішельє – гордість Одеси
Першим градоначальником Одеси був Рішельє Арман-Еммануель дю Плессі, і якоюсь мірою його також вважають засновником міста. А все тому, що завдяки йому розвиток південної столиці вийшов абсолютно на новий рівень, а Південна Пальміра стала одним із найрозвиненіших й найбільших міст Росії.
Посаду він отримав від свого близького друга й імператора Олександра I, а прибув до Одеси 1803 року. Градоначальник швидко включився в роботу, оселившись у невеличкому будинку на перетині вулиць Рішельєвська та Ланжеронівська. Людиною він був максимально приземленою й скромною, але справедливою і безкорисливою. Його часто можна було зустріти на міських вулицях, коли він розмовляв із представниками найрізноманітніших соціальних статусів.
Герцог Рішельє посприяв реконструкції портових споруд, що поліпшило торгівлю з іноземцями. Також почало розвиватися тваринництво та винне виробництво. Француз дуже подбав про озеленення: навіть особисто висаджував акації, які привіз з іншої країни. Крім цього в Одесі асфальтували дороги, відкрили церкви, перший Міський театр, гімназію, каплиці, притулок для бідних, магазини. Рішельє подарував новій міській бібліотеці свою велику колекцію книжок, яку він навмисно перевіз із Франції. У 1812 році місто охопила страшна хвороба – чума. Герцог не став тікати з міста, як багато хто міг вчинити, а особисто відвідував хворих та навіть закопував померлих.
Пам’ятник Дюку розташований на Приморській вулиці прямо перед Потьомкінськими сходами. Його ім’ям також названа одна з центральних вулиць міста – Рішельєвська.
За всю історію Одеси, від зародження й до наших днів, складно згадати людину, яка вклала стільки сил і ресурсів, як герцог Рішельє.