Освіта для людини відіграє ключову роль у житті: вона формує дисциплінованість й життєво важливі навички, служить початковою точкою в життєвому шляху та дає необхідні знання для того, щоб продовжувати розвиток та успіхи в робочій діяльності. Більше на odessayes.com.ua.
Початкова освіта, тобто навчання в школі, закладає в дитині елементарні, але вкрай важливі знання, а також вчить дітей функціонувати й проявляти себе в соціумі. Закінчуючи школу, ми вступаємо до закладу, де отримуємо середню спеціальну або вищу освіту, що також дуже сприятливо позначається на нашому майбутньому. Все це чудово, коли дитина проходить цей період навчання без перешкод, стресу та в задоволення. А як змінюється життя школяра чи студента під час страшної та життєво небезпечної війни? Чи варто хапатися за можливість продовжувати отримувати знання, чи все ж таки слід відкласти це до кращих часів?
Ми розглянемо як навчалися одесити в період Другій світовій війні та російського вторгнення в Україну у 2022 році.
Як навчалися у 1941-1945-ті роки
Підготовка до навчального 1941-1942 року була вкрай важка, адже людям було абсолютно не до освіти та походів до школи чи вишу. Проте було ухвалено рішення всіма силами продовжувати освітню діяльність.
Створювалися спеціальні групи, які проводили евакуацію дітей, вихователів, вчителів та навчальних закладів. Внаслідок евакуації Одеський педагогічний інститут та Одеський державний університет було переміщено до Байрам-Алі Туркменської РСР. Також намагалися вивозити все цінне обладнання, підручники, енциклопедії, наукові матеріали. Це робилося для того, щоб продовжувати по них навчати дітей й звичайно, щоб вороги не знищили цінну макулатуру, яка добувалася тяжкою працею.
Докладніше розглянемо освітній процес на прикладі Одеського державного університету. Попри те що викладачі та студенти були евакуйовані, цей виш став єдиним в Одесі, який продовжив працювати. Єдиний нюанс полягав у тому, що в будівлі цього університету тепер знаходився Universidadea din Odesa, створений румунською владою. Ті студенти, професори та вчителі, які не змогли чи не встигли виїхати з Одеси, були змушені продовжувати працювати й навчатися у рідних стінах, але під чужим наглядом. Ректором університету був П.Г.Часовніков (російський лікар хірург та професор). Загальна кількість студентів у виші становила близько 2000 осіб.
Лише 21 квітня 1944 року Одеський державний університет повернувся додому та продовжив свою роботу. А 1945 року йому надали ім’я Іллі Ілліча Мечникова. З того часу університет не змінював своєї назви, вважається найбільш старовинним ВНЗ, який пройшов безліч випробувань. Для вчителів та студентів це перейменування служило символом переходу від військових труднощів до вільного та мирного часу для нових наукових досягнень.
Ті одесити, які були евакуйовані, проходили навчання за поставленою програмою. Проте термін навчання в університетах було скорочено до трьох років, а вимог від студентів було набагато менше.
Навчання у 2022 році
Початок 2022 року став неймовірним шоком та великим стресом для всіх мешканців України. Звісно у перші кілька тижнів ніякої мови не йшлося про освіту, відвідування занять та виконання домашніх завдань. Більшість одеських школярів та студентів до війни все ще перебували на дистанційному навчанні через коронавірус. У березні 2022 року вже було зрозуміло, які регіони можуть робити спроби поновити навчання, а де це неможливо через масові обстріли.
В Одесі було ухвалено рішення повертатися до навчання, оскільки по всій області було відносно безпечно. Студентів не примушували до навчання чи виконання домашнього завдання. Одеські педагоги пояснювали, що відвідування онлайн-занять, залучення до навчального процесу та виконання будь-яких завдань допоможе відволікатися від жахливих новин, навантажувати мозок корисною інформацією та не дозволяти йому перейти у стан стресу та деградації. Під час повітряних тривог усі заняття миттєво припинялися і люди спускалися до бомбосховищ. Уроки чи пари не відновлювали доти, доки не прозвучить “Відбій повітряної тривоги”.