Друга світова війна – жахлива та кровопролитна трагедія, в якій Україна зазнала величезних втрат. Одеса у цій боротьбі пережила багато – активні бойові дії, оборону, окупацію. Ці сторінки історії одесити пам’ятають та шанують. Тому сьогодні ми розповімо детальніше про життя городян у важкий період окупації. Більше на odessayes.com.ua.
Важкі та важливі дні в історії Одеси
907 днів – рівно стільки наше місто перебувало в окупації в період Другої світової війни.
Тимчасова влада використовувала різноманітні прийоми, щоб мати змогу контролювати місцевих жителів: психологічний тиск, залякування та пропагандистське мовлення. На всіх, хто відкрито висловлював незгоду, чекали концтабори та страти.
Тому після закінчення окупаційного режиму Одеса втратила значну частину свого населення. Тут загинуло 82 тисячі мешканців, ще 78 тисяч було вислано на примусові роботи до Німеччини.
Цей період відзначився тотальною корумпованістю.
Бажання окупантів заробити поширювалося практично на всі сфери.
Саме тоді спостерігався розквіт приватного бізнесу.
Тяжка доля євреїв
Найважче ці місяці склалися для євреїв. А враховуючи те, що відсоток єврейських жителів у населенні Одеси був найвищим у СРСР, то масштаби трагедії можна лише уявити собі.
Цифри жахають: якщо з приходом загарбників у місті мешкало приблизно 100 тисяч євреїв, то на момент звільнення залишилося 600 осіб.
У сучасній Одесі створено музей Голокосту та алею Праведників світу як символ пам’яті жертвам цих гонінь.
Політика тимчасової влади призвела до значного скорочення населення Одеси.
У ніч перед визволенням міста гітлерівці зігнали до будинку на вулиці Новосільського мирних жителів, де спалили їх живцем. І це лише один приклад із низки жахливих подій.
Культурне життя
Попри всі залякування та вбивства, окупанти намагалися створити в Одесі видимість мирного життя.
Тут працювали театри та кінозали, виходили друковані видання.
Загалом за ці роки у місті було відкрито тринадцять театрів, включаючи й дитячі. Попри контроль влади над репертуаром, глядачам вдавалося подивитись національні вистави.
А в кіно можна було побачити лише картини німецького та румунського виробництва.
Музеї не працювали, але іноді у місті було організовано виставки живопису.
Газети та журнали того часу являли собою переважно пропагандистські агітації. Проте з видань можна було дізнатися про актуальні новини у сферах промисловості, культури та освіти.
Дивні закони нової влади
Новоспеченою владою в Одесі було продиктовано кілька дивних заборон.
У жовтні 1941 року місцевим мешканцям заборонили пересуватися велосипедами. Ці закони поширювалися як на дорослих, так й на дітей.
У 1942 році на городян чекав ще одне незвичайне нововведення – заборона на продаж і вживання насіння.
Визволення міста
Одеса не здавалася. Попри всі зусилля тимчасової влади, взяти під повний контроль місто не вдавалося. Нічого вони не могли зробити із підземними укриттями партизанів – катакомбами. Приблизно в одеських катакомбах тоді ховалося 15 загонів. Не всі протрималися до звільнення, але багато хто зробив величезний внесок для наближення Перемоги.
Коли розпочався процес визволення міста, партизани вийшли з підземель та вступили у бій.
Операція була важкою, але успішною.
Декілька груп одеських повстанців допомогли знешкодити міни, якими планувалося підірвати будівлі Оперного театру, Воронцовського палацу, а також деякі промислові об’єкти.
Завдяки злагодженій роботі всіх учасників до 10 години ранку 10 квітня 1944 року Одеса стала вільною від загарбників.
Тяжкі воєнні часи стали справжнім випробуванням. Однак одесити пройшли через негаразди з честю та гідністю.