Авіація під час війни це янголи-охоронці місцевих мешканців. Десь там над хмарами у тяжких битвах вони виборюють перемогу своїми знаннями, концентрацією та відвагою. Кожен ліквідований ворожий винищувач може стати останнім боєм, але чисте небо над рідними землями важливіше. Серед радянських авіаторів Другої світової війни генерал-майор Петро Гнидо з Одеської області займав важливу сходинку у шляху до перемоги над німецькими військами. Пропоную більше дізнатися про  життя та кар’єру місцевої легенди авіації. Більше на odessayes.com.ua.

 Генерал-майор авіації з Одещини

 Історія  українського підкорювача почалася у селі Донська Балка Березівського району на Одещині. Гнидо Петро Андрійович народився 22 грудня 1919 року у звичайній сільській родині. Дитинство хлопця минуло швидко. Була потреба у грошах, тому по закінченню семи класів Петро пішов працювати на механічному заводі в Одесі. Згодом він вступив у Одеський медичний технікум, який закінчив у 1937 році. 

 Досвід робіт у Петра Андрійовича вагомий, навіть не враховуючи військову кар’єру. Він працював в органах НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ) санінструктором, а пізніше отримав підвищення та обіймав посаду начальника санітарної служби в Астрахані. Цю роботу Петро вдало поєднував з навчанням у місцевому аероклубі. У 1939 році він закінчив навчання, а вже у 1940 був призваний до лав Червоної Армії, того ж року успішно закінчив Сталінградську військову авіаційну школу пілотів і залишений в ній льотчиком-інструктором.

Захист неба під час Другої світової війни

 На фронті Другої світової війни  потрапив у вересні 1941 року. За тримісячний період встиг повоювати у 248-му ВАП (винищувальний авіаційний полк), літав на І-16 та брав активну участь у боях за Ростов, неподалік Міуського рубежу. У 22-річному віці здійснив повітряний таран ворожого Хе-111, що вважався основний німецьким бомбардувальником та був гордістю загарбників. Під час цього повітряного бою Гнидо зазнав тяжких травм, але зумів вистрибнути з парашутом. Упродовж трьох місяців відновлювався у військовому шпиталі міста Грозний, що на Північному Кавказі. Далі проходив перепідготовку у запасному авіаполку. Вже у липні 1942 року знову повернувся на лінію фронту.

 Воював у складі 3-го ВАП (111-й Гвардійський ВАП) на Південному, Сталінградському, Північно-Кавказькому, Степовому, 1-му і 4-му Українських фронтах. У грудні 1942 року його підрозділ був переозброєний на нові Ла-5 (радянський одномоторний літак-винищувач) та направлений під Сталінград. Ці битви назавжди закарбувались в історії як одні з найважчих за період Другої світової війни. Німецька авіація мала на меті  налагодити повітряний міст з оточеним угрупованням фельдмаршала Паулюса. Проти них Петро Андрійович Гнидо отримав 10 повітряних перемог.

 Далі були бойові вильоти на території рідної України. В небі над Донбасом одеський льотчик брав участь в Ізюм-Барвенківській операції. Весною 1943 року на підтримку радянських військ  розпочав  бойові вильоти в Південно-Озереївській десантній операції. За ними відбулися бої на Курській дузі, важливе визволення Лівобережної України, польоти над Карпатами та Польщею. Також Гнидо учасник Корсунь-Шевченківської битви.  

Всього за період своєї бойової діяльності на фронтах Німецько-радянської війни заступник командира 111-го Гвардійського винищувального авіаційного полку гвардії майор П. А. Гнидо здійснив 412 успішних бойових вильоти, провів 82 повітряних бої, знищивши 40 ворожих літаків. Сам був збитий 4 рази, рятувався на парашуті.

 24 червня 1945 року брав участь в Параді Перемоги на Красній площі в Москві. 

Життя після перемоги

 По закінченні війни, продовжив службу в ВПС СРСР.  Навіть після такої великою кар’єри Гнидо хотів навчатися новим аспектам діяльності в рідній авіаційній сфері. Він вступив  та закінчив Військово-Повітряну  академію та Академію Генерального штабу. Гнидо був справжньою легендою радянської винищувальної авіації. Він командував авіаційним полком, ракетною дивізією, був заступником командувача ракетною армією. У 1976 році генерал-майор авіації П. А. Гнидо звільнився в запас. 

 Після цього все життя прожив в Одесі. Тут він працював головою профкому Одеського обласного ремонтно-будівельного тресту. Життя Петра Андрійовича Гнидо обірвалося 17 березня 2006 року. Похований на Таїровському кладовищі.

Швидкість, маневри, висота

 Після визволення Ростова повітряні бої розгорілися з новою силою. Лейтенант Гнидо часто підіймався в повітря: літав на супровід наших бомбардувальників, прикривав аеродроми від нальотів противника. 12 грудня 1942 року він разом із бойовими товаришами патрулював над лінією фронту в районі Самбека. Фашистські бомбардувальники йшли під прикриттям «мессершміттів». Радянські пілоти вступили в нерівний бій. У повітряній каруселі сталося так, що “мессери” відсікли машину Гнидо. Тоді він сам почав  битися проти чотирьох екіпажів. Гітлерівські льотчики насідали з усіх боків. Гнидо, уміло керуючи своїм “яструбком”, щоразу уникав перехресного вогню ворожих кулеметів. 

 Петро Андрійович виконував бойові вильоти за схемою свого кумира офіцера воєнно-повітряних сил Олександра Покришкіна. Крилата формула Покришкіна – «Висота – швидкість – маневр – вогонь» – стала для одеського аса девізом у боротьбі з фашистськими стерв’ятниками.

 За цієї дивовижною системою Гнидо став одним з кращих радянських пілотів-винищувачів. Під Новочеркаськом Петро  збив свій тринадцятий літак, а ще через деякий час рахунок знищеним ворожим машинам він довів до п’ятнадцяти. До кінця Великої Вітчизняної війни на його рахунку вже було 34 знищених літаки особисто і близько десяти в групових боях.

Досягнення та нагороди

 У Канаді вийшов «Каталог асів Другої світової війни», де зібрані всі відомі підкорювачі неба з різних країн. Одеський льотчик зайняв 28 місце серед 50 радянських пілотів, які мають у своєму доробку понад тридцять збитих літаків. 

За свою кар’єру Петро Гнидо отримав численну кількість нагород. 

Ось деякі з них:

• медаль Золота Зірка Героя Радянського Союзу (№ 1003)
• орден Леніна
• чотири ордени Червоного Прапора
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Олександра Невського
• два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня
• три ордени Червоної Зірки
• орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня
• медалі

 Напевно, однією з головних відзнак Гнидо є найвища відзнака у той час –  Герой Радянського Союзу. За мужність і героїзм, відвагу і військову майстерність, виявлені в боях, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1943 року командиру авіаційної ескадрильї 13-го винищувального авіаційного полку старшому лейтенанту Петру Андрійовичу Гнидо було надано це звання. 

 У 1999 році вже незалежна Україна нагородила Гнидо орденами Богдана Хмельницького 2-го та 3-го ступенів.

 Захист неба від ворогів – важлива роль у кожній війни. Закрите небо над Одещиною завжди було пріоритетом Другої світової війни. Наш регіон не тільки відважно боровся за перемогу, але й виховував на своїх просторах героїв світового рівня. Гнидо Петро Андрійович назавжди легенда винищувальної авіації СРСР та сучасної України. А для рідного регіону він маленький хлопчик з Березівського району, який підкорив небо.