П’ятниця, 20 Травня, 2022

Кінець березня 1944 року: весна визволення для міст Одещини

Наприкінці березня війська двох фронтів розвивали наступ з метою виходу на береги Дністра та до державного кордону СРСР на її південному фланзі. Війська 3-го Українського фронту просувалися вздовж чорноморського узбережжя, звільнивши 28 березня важливий промисловий та судноплавний центр Миколаїв. Війська 1-го Українського фронту очищали від ворога північну частину Одеської області. Далі на odessayes.

Балта часів окупації

Місто на півночі Одещини було одним із небагатьох населених пунктів СРСР, які звільнялися нашими військами двічі. Вперше це сталося у першій декаді серпня 1941 року. Після того як окупанти 5 серпня місто зайняли, його на короткий час відбили воїни 5-ї кавалерійської дивізії Червоної армії.

У вересні місто остаточно відійшло до складу так званої Трансністрії – території, яку, за домовленістю, Гітлер віддав у розпорядження Румунії. З того моменту місто потрапило під жорстоке управління фашистів: німецьких, румунських та італійських. Сама ж Балта стала центром повіту однойменного жудеця (жудець у перекладі з румунської мови – повіт).

Населення міста та околиць усіма силами протистояло “новому порядку” нацистів, одним з елементів якого було єврейське гетто, створене безпосередньо в місті. Сюди кидали місцевих жителів, а також звозили євреїв Румунії, губернаторства Бессарабія, південних районів Поділля. З 1942 р. у місті діяла підпільна організація. У багатьох селах були створені групи підпільників.

Генерал Криволапов та його воїни

Чорні дні окупації тривали до кінця березня 1944 року. У ті дні на території, що прилягає к Балті, проходили бої військової Умансько-Ботошанської операції.

22 березня 1944 року на територію Балтського жудеця увійшли частини 25-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Григорія Криволапова. Григорій Архипович був одним із найвіковіших командирів дивізій, хоча за його плечима був великий досвід Громадянської та Фінської воєн.

У перші дні війни після оборонних боїв у районі Києва його, тоді ще полковника, командира 427-го гірнострілецького полку 12-ї армії, якийсь час вважали зниклим безвісти. Проте після лікування у шпиталі його було відправлено на оборону Заполяр’я. Згодом були бої на південному фланзі радянсько-німецького фронту і потім участь у боях за звільнення десятків населених пунктів на території України.

25 березня дивізія Криволапова вступила у бої на підступах до Балти. 27 березня гвардійці вже добивали супротивника у вуличних боях. Через два дні Балта була звільнена, а в останній день березня – Ананьєв.

Визволення Котовська

25 березня 1944 р. розпочалося визволення території Котовського району. Першими весну волі зустріли жителі села Глибочок, за яке наші воїни боролися аж два дні. Вранці 27 березня окупанти відступили у напрямку села Коси, а ввечері того ж дня село було звільнено від ворога. 28 березня було звільнено село Розалівка.

Настав день 29 березня. Фашисти підтягли свої резерви на залізницю біля переїзду на с. Червоні Вікни було відправлено бронепоїздом, міномети якого розпочали обстріл гвардійців генерала Косолапова. Це завадило опанувати село Новоселівка, що лежало на шляху до Котовська.

29 березня на допомогу прийшли воїни 89-ї стрілецької дивізії, що вийшли на рубіж шосейної дороги Балта-Котовськ. Умови настання були важкими. Дороги потопали в багнюці, яку не могли подолати навіть танки; доводилося переносити на руках гармати. Але наші війська зуміли подолати опір ворога. 30 березня вони звільнили близько десятка сіл і того ж дня звільнили Котовськ.