Неділя, 14 Серпня, 2022

Михайло Хорунжий: голова одеського регіону 1950-60-х років

На Херсонщині Голопристанський район відомий багатьом жителям, оскільки в ньому народилося дуже багато відомих людей. Частина життя деяких із них пов’язана з одеським регіоном. До таких осіб належить ім’я Михайла Васильовича Хорунжого, сина селянина, який став міністром. Більше на odessayes.com.ua.

З 8 років Михайло навчався: спочатку у середній школі. У 1930-х роках він набув кількох спеціальностей сільськогосподарського профілю.

Як майбутній зоотехнік став підполковником

Влітку 1941 року Михайло Хорунжий – студент Херсонського сільськогосподарського інституту. Війна, яку розв’язали фашисти, не дозволила здобути вищу освіту. У перші тижні війни він був призваний до лав, де спочатку служив рядовим запасного полку артилерійського (Дніпропетровськ).

Влітку-восени 1941 року в армії стала відчуватися нестача командирів взводів та рот. Військові училища та полкові школи були переведені на прискорений формат підготовки командирів, а набирали в них тих молодих людей, які хоч трохи провчилися у вишах. До однієї з полкових шкіл потрапив Михайло Васильович, після чого з жовтня 1941 по травень 1942 року він навчався на артилериста-мінометника в Краснодарському училищі. Після цього, з травня 1942 року до кінця війни він брав участь у бойових операціях різних фронтів.

За три роки Михайло Хорунжий, офіцер із незакінченою зоотехнічною освітою, який став повноцінним командиром, пройшов шлях від рядового до підполковника: випадок досить рідкісний навіть у воєнний час.

Після закінчення війни Михайло Васильович прослужив короткий час в армії, після чого кавалер трьох бойових орденів у званні “полковник”… повернувся до свого інституту. У 1948 році він здобув вищу освіту.

На чолі великого українського регіону

З 1958 до 1969 року М.В. Хорунжий був головою Виконкому Одеської обласної ради народних депутатів.

У ті роки сільське господарство Одеської області було одним із провідних не лише в Українській РСР, а й у всьому Радянському Союзі. Велика увага в області зверталася до вирощування виноградних та виноробних культур. Наприклад, величезний розплідник виноградних саджанців було створено у Болградському районі. Відразу після початку виведення різних сортів винограду господарство давало до 180 тис. саджанців на рік. Його керівник Ілля Іванович Булгаров винайшов способи загартування виноградних щеплень у траншеях на відкритому повітрі та розробив низку пристосувань для щеплень винограду у зимовий період. Досвід Булгарова набув поширення далеко за межами Одеської області. У ті ж роки було виведено знаменитий сорт винограду “Дністровський рожевий”.

У період роботи Хорунжого на посаді голови виконкому облради у нашому регіоні славився радгосп “Дружба народів”. Це господарство відрізнялося тим, що було одним із провідних в овочівництві. Успіхи досягалися великою продуктивністю полів – 250-300 центнерів овочів з одного гектара за низької собівартості.

У роки, про які йдеться, спостерігався помітний прогрес у промисловості регіону, підприємства якого виготовляли високоякісне обладнання, верстати, дитяче харчування, одяг та взуття. Все це дозволило одеситам прославитись на міжнародній арені. Однією з важливих подій, що сталися в роки керівництва Хорунжого областю, стала поїздка великої делегації одеського регіону на Міжнародний ярмарок до Марселя.

Чи не відставала від промисловості сфера охорони здоров’я. До середини 1960-х років до 75 зросла кількість санаторіїв, будинків відпочинку та пансіонатів. У цих лікувально-профілактичних закладах щороку поправляли своє здоров’я близько 300 тисяч пацієнтів, багато з яких приїжджали сюди з найдальших куточків СРСР.

Набула свого розвитку мережа автобусного сполучення. Одесити могли їздити автобусами до різних районів області. З Грецької площі (у ті роки вона називалася пл. Мартиновського) можна було доїхати до Ізмаїла, Ананьєва та Березівки. Була можливість дістатися і до центрів сусідніх областей – Кіровограда та Миколаєва, а також до Кишинева.

Слід визнати, що М.В. Хорунжого на посаді голови Одеського Облвиконкому було належно оцінено керівництвом Української республіки. У 1976-85 роках він керував Міністерством сільського господарства.

.