Понеділок, 15 Серпня, 2022

Никифор Кальченко: довоєнний голова Одеської області

В історії Одеси та області, в якій вона є обласним центром, було багато губернаторів, ватажків дворянства. 1932 року наше місто та територія від Чорного моря до Савранських лісів, від Дністровського до Тилігульського оформилися в Одеську область: з одного боку, чи не найбільшу, з іншого – прикордонну. Другий фактор говорив про те, що тут треба не тільки господарювати, мирне, по можливості, а й бути готовими будь-якої миті дати відсіч ворогові. так сталося влітку 1941 року, коли на південній ділянці свого кордону наша Батьківщина зазнала нападу королівської Румунії. Більше на odessayes.com.ua.

Звичайно, головна відповідальність за таку діяльність лежала на органах місцевого самоврядування. У роки напередодні війни з фашизмом у нашому регіоні таким органом була Обласна рада народних депутатів, а поточну роботу здійснював Виконавчий комітет на чолі з Никифором Тимофійовичем Кальченком.

Никифор Тимофійович був родом із Полтавщини. У себе на батьківщині він здобув освіту садівника та агронома. Досить рано він розпочав свій шлях на керівних посадах у сільському господарстві Полтавської та Харківської. До 1938 року він уже очолював один із сільгоспвідділів у Харківській області.

Одещина: короткий, але важливий період життя хлібороба з Полтавщини

Слід гадати, що свою роботу Кальченко виконував якісно, оскільки вже 1938 року його обрали головою Виконавчого комітету облради одеського регіону.

Для 32-річного голови Одеської області розпочався новий етап життя з великою кількістю завдань, які раніше не вирішував. Одна справа – сільське господарство, безумовно, важлива сфера нашого життя, а інша – воно ж плюс будівництво та утримання доріг, лікарень, шкіл. Не cлід забувати і про спорудження захисних об’єктів на випадок війни.

Отже, з березня з березня 1938 року до серпня 1941 року Никифор Кальченко працював на посаді голова виконкому Одеської облради. Саме на плечі Кальченка, обласної міської ради депутатів лягли перші турботи про організацію життя регіону у дні початку війни, а потім – щодо організації необхідних заходів уже в дні оборони самої Одеси.

Цивільний керівник героїчної оборони

У перші дні початку війни Обласна влада зайнялась питаннями евакуації населення, матеріальних цінностей та найважливіших підприємств. Ця робота значно ускладнилася з того моменту, як Одеса була відрізана від великої землі на суші. Залишився один спосіб сполучення – морем.

Згодом у коло турбот Облвиконкому увійшли питання, пов’язані із призовом до армії в умовах війни. Це питання було вирішено на найвищому рівні. Із самого початку бойових дій навколо Одеси було налагоджено взаємозв’язок з армією та Одеською військово-морською базою ЧФ. У дні оборони Одеси армія та флот значно поповнилися громадянами міста та області.

Було вжито заходів щодо забезпечення потреб населення. Кожен працівник фабрики чи заводу оборонного значення отримував щодня по 800 грамів хліба та щомісяця – по кілограму цукру, різних жирів та інші продукти.

З метою раціонального використання та економії продуктів було запроваджено картки. Така міра мала ще одну мету: продукти потрапляли до рук тих, хто працює, та їхніх сімей, що позбавило можливості спекулянтів наживатися на трудящих. І, як наслідок, було налагоджено безперебійне постачання продуктів тих, хто обороняв місто в окопах, танках, на артилерійських позиціях.

У серпні 1941 року Никифора Трохимовича відкликали з Одеси та направили на посаду члена Військової Ради 56-ї армії. Керівник, який займався, як правило, організацією мирного життя населення, розпочалося виключно воєнне життя.

Треба сказати, що й у цьому плані Никифор Кальченко досяг успіхів. Його організаторські здібності, вміння працювати з людьми дозволили йому обіймати відповідальні посади у складі командування армій – до середини 1943 року, та фронтів, у тому числі 1-го Українського – до самого кінця війни. Він став одним із небагатьох генералів, які були нагороджені двома орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня.

.