Друга половина 19-го століття стала для Російської імперії періодом формування підпільних політичних організацій. Такі події стали наслідком нестабільної ситуації в імперії. У 1856 році Росія зазнала поразки у Кримській війні, внаслідок чого втратила свій вплив на Чорне море. Росія залишалася, як і раніше, єдиною державою, в якій існувало кріпацтво. Від нього відійшли інші імперії Європи. Більше на odessayes.com.ua.
Недовге життя “Землі і волі”
Бажаючи заспокоїти своїх підданих, імператор Олександр Другий прийняв маніфест про скасування цієї загальнодержавної юридичної норми. Однак це, як і багато іншого, не влаштувало частину інтелігенції, яка вважала документ, підписаний царем половинчастим. На цьому ґрунті виникла таємна організація “Земля і воля”.
Організація існувала недовго. У 1862 році були заарештовані її лідери, а в 1864-му зовсім саморозпустилася, оскільки в ній почалися серйозні розбіжності між прихильниками та революції і тими, хто вірив у прогресивність реформ, які започаткував уряд.
Спробу реанімувати “Землю і волю” було здійснено у 1876 році, але після трьох років діяльність цей політичний рух розколовся на дві частини, однією з яких стала “Народна воля”.
Одеські народовольці
Одна філія організації розташувалася в Одесі. Його активними учасниками були студенти місцевого університету. Одна з груп розмістилася під дахом будинку Новікова на вулиці Карантинній, 9.
Активну роботу у місті вели студенти С. Ліон, Г. Фомічов, Л. Добровольський та інші. Шляхом мирної пропаганди вони передбачали підготувати народ до повстання.
Ще одна підпільна квартира розташовувалась на вулиці Садовій, 13. У квартирі сестер Віттен збиралися революціонери під керівництвом Івана Ковальського. Сам він переїхав нелегально до Одеси з Миколаїв та жив під прізвищем “Бончковський”. У тій же квартирі було організовано друкарню, зберігалася нелегальна література та велика кількість листівок. Діяльність одеських народовольців поширилася далеко межі міста. Наприклад, 1878 року студент Д. Татаров вів пропаганду в Чигиринському повіті Київської губернії. Прагнучи охопити своєю пропагандою якнайбільше людей, народники проводили роботу у військах, зокрема у Замосцькому 60-му полку, що дислокувався в Одеському військовому округу. Студенти Кудриченко, Левицький, Сидоренко налагоджували зв’язок із робітниками. Своєю чергою, останні зверталися до молодих людей із проханнями дістати нелегальну літературу, ознайомитися з новинами протестів у Європі.
Так, за спогадами одного з лідерів одеських народовольців С. Ліона, особливо популярними серед робітників були бесіди про Паризьку комуну, хоча вони проходили пізно ввечері після робочої зміни.
1878 року студенти-народники провели вечір пам’яті Паризької комуни. 24 липня революційно налаштовані студенти університету стали учасниками першої політичної демонстрації у місті. Влада серйозно покарала учасників акції. Велика кількість людей було заарештовано й заслано до Сибіру. Серед тих, кого відправили на заслання, було багато студентів Імператорського університету.
Напередодні 1880-х років у країні назріла революційна ситуація. В таких умовах саме життя штовхало учасників антиурядового руху на політичну боротьбу, що вони раніше заперечували. Не розуміючи того, що в основі політичної боротьби лежить протистояння класів, вони стали на шлях індивідуального терору. Подальший перебіг подій показав, що така методика не виправдала себе. Тільки в Одесі було розкрито кілька заколотів, а найактивніші їх учасники були відправлені на каторгу або страчені.