Вівторок, 19 Березня, 2024

Олександр Казначеєв: градоначальник Одеси середини 19-го століття

У другій половині листопада 1788 р. у сім’ї рязанського поміщика Івана Казначеєва народився син Олександр. Як і належить дітям зазначеного стану, юнак отримав хорошу освіту в Рязанській гімназії, після чого з 1807 року служив у канцелярії піклувальника Санкт-Петербурзького навчального округу. Быльше на odessayes.com.ua.

Посаду, треба визнати завидною. Втім, доля поставилася до цієї людини дуже добре. Він був одружений на одній із родовитих, хоч і не дуже багатих, наречених тієї епохи – князівні Варварі Дмитрівні Волконській, предки якої вели свій початок, ні багато, ні мало, від самого Київського князя Рюрика. Відбулося одруження у 1816 році. А за чотири роки до того Олександр Казначеєв воював проти Наполеона, взявши участь у ключових битвах війни: при Бородіно, Тарутино та Лейпцигу. Якийсь час він був навіть ординарцем самого фельдмаршала Кутузова! У 1818 році, у віці 30 років він став полковником.

Служба на півдні імперії

У 1823 році Казначеєв став керуючим канцелярії графа Михайла Воронцова, який служив намісником імператора в Бессарабії та Новоросії.

У той період він відзначився тим, що зміг надавати заступництво поетові Пушкіну, намагаючись щоразу захистити його від гніву начальства.

У 1827 році, залишаючись у формальному підпорядкуванні Воронцова, Іван Олександрович отримав посаду спочатку градоначальника одного з міст Тавриди, а через два роки – Таврійського губернатора.

У 1834 році він був зведений у сан таємного радника, 1837-го – вийшов у відставку. Відтоді він займався виключно питаннями цивільного будівництва.

Одеський міський голова

На самому початку 1848 року А.І. Казначеєв став містоначальником Одеси та пробув на цій посаді 6 років. Його управління містом відзначено, перш за все, тим, що він досяг продовження до 15 серпня 1854 права Одеси на економічний режим порто-франко.

Досягнув успіху Олександр Іванович і в справі турботи про духовний і фізичний добробут жителів міста. Так, з 1849 року в Одесі було започатковано проведення щорічної хресної ходи на честь заснування міста.

У 1850 році було засновано Одеську богадельню жалісливих сестер. Ця установа стала четвертою в країні і першою, яку створили не в столичному місті. Натхненниками богадільні були державний діяч, дипломат О.С. Стурдза та жаліслива сестра Катерина Хитрова. Одеський досвід останньої став у нагоді у наданні медичної допомоги захисникам Севастополя в роки Кримської війни.

Заснування Одеської богадельні супроводжувалася прийняттям низки документів, що визначали її роботу та обов’язки жалісливих сестер, правила догляду за хворими всередині закладу та за його межами.

У 1852 році в Одесі відбулися зміни у структурі міського управління. Було затверджено новий штат канцелярії Містоначальства.

На початку 1854 року, ставши сенатором, Казначеєв був відкликаний до Москви, де обіймав ряд значних державних посад.

Слід сказати, що А.І. Казначеєв славно попрацював на благо Одеси. У його правління збільшилася з 19 до 23 кількість церков міста. Також значно зросла кількість будівель. До його найважливіших турбот входили питання забезпечення закладів області освіти, зокрема відкритої незадовго до його появи Другої чоловічої гімназії.

Одним словом, залишаючи посаду міського голови Казначеєв залишив досить багату спадщину своєму наступнику, Миколі Крузенштерну.

.,.,.,.