Вівторок, 19 Березня, 2024

Як відбувався процес виборів в Одесі початку двадцятого століття

Історія процесу виборів гласних думи Одеси, яких потім змінили депутати (просто змінилася назва обранців народу), походить від перших років існування міста. Більше на odessayes.com.ua.

Перші вибори до представницького органу міста відбулися вже в 1796 році. Внаслідок волевиявлення одеситів першим міським головою було обрано купця 2-гої гільдії Желєзцова. Після цього у невеликій церковці, де пізніше звели Преображенський собор, Желєзцов з Іваном Тимошенко та Федором Флогаїті, бургомістрами Одеси, склали присягу.

Варто зазначити, що перший процес обрання керівництва міста відбувся з урахуванням майнового цензу. Тут же було прописано низку обмежень. Від голосування усувалися господарі питних закладів, представники силових структур та духовенство. Навпаки, учасники голосування повинні були мати нерухоме майно в місті, а також бути чистими перед законом і дотримуватися норм соціальної поведінки.

Слід також додати, що у виборній прем’єрі свою волю виявили близько ста п’ятдесяти городян.

Виборчий процес в останні роки імперії 

Через сто років виборчий процес значно трансформувався у бік того, що право вибору мала значно більша частина населення.

На початку двадцятого століття вибори проходили з урахуванням Міського положення. Право голосування мали на момент 1 802 особи, тобто 0,5 відсотка городян. Проте голоси віддали лише близько п’ятисот людей. У результаті було обрано лише тридцять вісім голосних, на додаткових виборах їх список поповнили ще півтора десятки городян, але штатної чисельності так і не досягли.

У 1906 р. виникло положення про вибори, в якому відбилося формування системи виборів депутатів у кілька етапів.

Скандальні вибори міського голови 1913 року

Б.А. Пелікан

Дев’ятнадцятого травня 1913 р. відбулися вибори до Одеської міської думи. Більшість голосів набрали прихильники монархіста Бориса Пелікана. Сам же Пелікан став міським головою. Перемога стала можливою, оскільки тріумфатор, популіст за своєю суттю, скористався багатьма схемами, які були передовими на той момент історії Одеси та всієї держави. У боротьбі за головне крісло міста залучив благодійні фонди. Він не годував обіцянками, які щедро роздавав населенню кварталів міських околиць Слобідки, Пересипу тощо. І, мабуть, найголовніше, він добре зумів скористатися технологією: не важливо, який я сам, головне – супротивник ще гірший.

Здобувши перемогу, він залишався на посаді голови Одеси до березня 1917 року, відзначившись активною діяльністю у формуванні сербської добровольчої дивізії. Після Лютневої революції Пелікан емігрував у ту саму Сербію, де провів решту свого життя.

На початку грудня 1919 року в Одесі відбулися останні вибори дорадянської доби міста. Перемогу у муніципальних виборах здобули представники Християнського трудового блоку (ХТБ), який складався майже повністю із представників націоналістичних партій. У виборних списках був також представлений строкатий ряд інших партій та блоків різного штибу. За підсумками плебісциту ХТБ отримав понад три чверті місць, або 86 мандатів.

Ті вибори навряд чи можна вважати повноцінними, бо явка на них склала лише чверть від кількості виборців, які мали право голосу. Це й не дивно. Починаючи з 1914 року, коли місто постійно переходило з рук до рук партій, держав і правителів, його городяни втомилися від цього всього. Підсумком такої апатії стала саме така низька свідомість одеситів.

Використано матеріал сайту УСИ-онлайн

.,.,.,.