Вівторок, 19 Березня, 2024

Як міська влада будувала поштово-телеграфний зв’язок у 1920-х роках

Одеська пошта виникла одночасно з містом, у якому вже в перші місяці його існування було створено т.зв. поштовe експедицію. Прийом та отримання кореспонденції проводились двічі на тиждень. Адже більше й треба було, за даними істориків, тоді в місті, що росте, проживало всього 6 тисяч людей, з яких далеко не кожному треба було листуватися з навколишнім світом. При експедиції існувала поштова станція, утримання якої здавалося у підряд. Більше на odessayes.com.ua.

Пошта великого окружного центру

Через сто років, населення Одеси значно виросло, незважаючи на війни, революції та епідемії. До 1925 року у місті проживало 325 тисяч жителів. До того ж, можливості та потреби людей у ​​поштових відправленнях значно зросли. Послугами пошти користувалися, насамперед чиновники, які листувалися з вищими органами. Школи, музеї, приватні особи: всім потрібна була пошта.

У 1920-х роках пошта входила до складу Одеської окружної поштово-телеграфної контори (ОПТК). Офіс контори знаходився за адресою: вул. Хмельницького, 10. Вибір локації був, мабуть, не випадковим. З одного боку, керівництво поштовими відправленнями розташовувалося близько до робочих кварталів. З іншого боку, неподалік станції Одеса-Сортувальна, через яку, зокрема, приходили та йшли поштові відправлення.

Конторою керував завідувач. То був Лойша І.А. У нього було два помічники: Г.Г. Каролін та П.І. Чемеренко. Керівництво міста подбало про оперативність зв’язку з поштовиками. В їхньому розпорядженні було 5 телефонних абонентів, у тому числі у відділі перевезення пошти.

На середину 1920-х років у місті працювало 10 поштових відділень. Частина їх розташовувалася при інших установах. Важливо відзначити, що два поштові відділення працювали в межах Великого Фонтану: на 6-й та 15-й станції. Свої листи та посилки могли надсилати прямо зі свого району жителі Слобідки-Романівки.

До 1925 року керівництво міста та Одеського округу подбало про те, щоб у сільській місцевості з’явилися свої листоноші. Вони були прикріплені до вузлових поштово-телеграфних відділів та агенцій. В одеському оперативному окрузі було 65 працівників такої спеціальності. Вони охопили всі районні, сільські та волосні пункти. Їхніми послугами користувалися всі населені пункти, де проживало хоча б 22 особи. Поштовим зв’язком було охоплено 80 відсотків Одеського округу. Він здійснювався шляхом кільцевих, тракторних та мобільних пошт.

Телеграфне сполучення з країною та миром

Источник фото

До складу Одеської ОПТК входив відділ, який займався прийомом радіотелеграм. Його станція містилася за містом, у районі стрільбищного поля. Там здійснювався прийом повідомлень. Обробка ж відбувалася у головному офісі ОПТК. Завідував радіостанцією В.О. Іващенко.

На території міста працювала приватна телеграфна компанія Індо-Європейський телеграф (Індо), яка займалася сполученням з Англією, Персією та деякими іншими країнами. В 1924 інженери Індо відремонтували телеграфну лінію від Польщі до Персії. При станції була власна школа телеграфістів. Офіс компанії розташовувався там, де керівництво поштово-телеграфної службою міста.

Компанія працювала “під британським прапором” на правах концесіонера. Її телеграфні станції (відділення) працювали як у столичних містах (Лондон, Варшава), і у великих населених пунктах (наприклад, Ліверпуль, Карачі). Відділення Індо працювали на території України та інших республік СРСР: у Бердичеві, Керчі, Тифлісі.

.,.,.,.