Ні для кого не стане новиною той факт, що сьогоднішнє життя звичайного громадянина сповнене всіляких труднощів. Невелика зарплата, мізерні пенсії, дорогі продукти харчування, далеко недешеве і не безкоштовне навчання і медицина … До цього всього додається також не менше проблемна складова-нескінченно зростаючі тарифи. Далі на odessayes.
Завдяки тому, що наша держава все частіше бере кредити і приймає великодушну допомогу МВФ, а господарям великих компаній і корпорацій не вистачає коштів на черговий заморський замок або новеньку “Теслу”, українці, і зокрема, одесити продовжують страждати від непомірно високих тарифів на комунальні послуги.
Думка уряду
Час від часу в засобах масової інформації ми зустрічаємо виступи наших політиків, які до заняття ними заповітної посади солодко і самозабутньо стверджують і обіцяють те, що все неодмінно стане краще, а тарифи будуть танути, як сніг у квітні.
Після виборів ситуація кардинально змінюється, все сказане, як правило, забувається, а тарифи зростають.
Державні і місцеві політики, час від часу, з подивом оголошують борги українців і одеситів, зокрема, по основних позиціях в комунальних квитанціях, ніби вони живуть на іншій планеті і не знають реального стану речей і того, як живуть звичайні люди.
Розповіді одеситів
Журналіст сайту odessayes поспілкувався на цю тему з одеситами різного віку і різних поколінь і попросили розповісти нам, як вони справляються з тарифами на комунальні послуги.
Олена Володимирівна, 50 років, мешканка однієї з багатоповерхівок на вулиці Рекордній:
“У нас квартира на 120 квадратів, спецпроект. Можете собі уявити, які цифри я бачу в платіжках. Лідирує, звичайно ж, опалення. І, зізнатися чесно, по ньому у мене є борг. Карантин дав про себе знати. Бізнес значно “впав”. Плюс у мене син-підліток, якого потрібно одягати, годувати і навчати. Тому я навіть чути нічого не хочу про те, що у міста великі борги! Нехай наші чиновники нарешті опустяться з небес на землю і побачать, що у людей фізично немає можливості все це оплачувати! “.
Людмила Михайлівна, 68 років, мешканка п’ятиповерхівки на вулиці Іцхака Рабіна:
“У мене пенсія 3200 і 40 років робочого стажу. Хотіла б я запитати у нашого уряду, як я повинна на ці гроші оплачувати комуналку і хоч якось харчуватися ?! Я вже мовчу про інші потреби, які потрібні і необхідні будь-якій нормальній людині. В моєму випадку, мені допомагають діти, а хто живе один, я навіть не знаю, як виживає. І те, скажу я Вам, навіть при наявності допомоги дітей, у мене є борг по опаленню. Воно, безумовно, б’є всі рекорди. Карантин “вдарив” по всьому, так що будемо “підтягувати хвости” влітку “.
Ірина Олександрівна, 45 років, проживає в одній з комунальних квартир на вулиці Єврейській:
“Я-учитель, живу одна з 15-ти річною донькою. Зарплату нам видають” раз через раз “. Буває, тільки аванси місяцями чекаємо. А у мене росте дитина. Навчання, харчування, одяг, -самі розумієте. З опаленням нам, якщо можна так висловитися, пощастило. Тому що його у нас просто немає. Ми живемо в старому житловому фонді і особисто у нас в будинку опалення немає. Тому рятуємося електричними обігрівачами . Так що ми своє надолужуємо на платіжках за електроенергію. І так, у мене теж є борги. З такою зарплатою, живучи одна з дитиною на руках, я просто не встигаю. У мене стоїть одвічне питання-чи купити дитині нові чоботи, бо зі старих вона виросла, або купити поїсти, або бігти платити комуналку. Так і живемо. “
Висновок напрошується сам собою
Як бачимо, виходячи з того, що нам розповіли одесити, борги виявилися у всіх, з ким нам вдалося поспілкуватися. І це люди абсолютно різних соціальних шарів, різного віку і доходів. Тарифна проблема об’єднує всіх. І те, що хтось заробляти трохи більше, абсолютно не означає, що у таких людей не може бути боргів і вони чимось зобов’язані. У цих людей теж є діти, яких треба вчити, одягати і годувати; літні батьки, яким потрібно допомагати; хвороби, які потрібно лікувати; податки, оренда та інші збори, які потрібно платити.
І уявіть собі, наші шановні чиновники, до комуналки у них може банально не дійти черга.
Так це ми говоримо про тих, хто більш-менш заробляє і “тримається на плаву”. А те, як живуть самотні пенсіонери або люди на низькооплачуваних роботах, навіть подумати страшно.
Тому досить нас лякати колекторськими компаніями, штрафами, пеня, примусовим продажем собак і іншими “витонченностями”. Навчіться, нарешті, поважати свій народ, переважна більшість якого складається з, так званого, середнього класу, і за рахунок якого, вся країна, по-суті і живе.
Відзначимо, що станом на кінець 2020-того року загальна заборгованість Одеського регіону по комунальним платежам склала суму 4,7 мільярда гривень.
Лідером в цьому “антирекорді” виявився газ. За нього одесити і жителі регіону повинні 3,4 мільярда гривень.
496 мільйонів гривень ми повинні за електроенергію. 287 мільйонів- за послуги з утримання будинків і прибудинкових територій.
Борг за теплоенергію і гарячу воду становить 201 мільйон гривень, а за холодну воду і каналізацію – 197 мільйонів.
А сума в розмірі 53 мільйони гривень склала борг за вивезення сміття.