2014 запам’ятався українцям, як один із найскладніших політичних періодів, за останні роки. Більше на odessayes.com.ua.

Взимку 2014 року, коли одразу за київським майданом, почалися заварухи в інших містах, зокрема, в Одесі – розпочалися масові виступи щодо європейського шляху розвитку країни – як каже Сайт “BBC”.

Якщо, взимку обмежувалися наметами та транслюванням російського телебачення, то у травні 2014 року – дійшло до зіткнення між противниками та прихильниками Євромайдану, що закінчилося пожежею у будинку Профспілок та смертю 48 осіб.

Через роки, все ще збиралася інформація, аж до кожного дня і кожної години, щоб якомога детальніше зафіксувати історичний момент для міста – дивляться записи з камер, допитують свідків і піднімають всілякі матеріали, що підтверджують.

Прихильники та противники Євромайдану, їхні табори

Як тільки почалися перші протести в місті, першою локацією для збору людей, став пам’ятник Рішельє – біля Потьомкінських сходів. Одесити не стали розбивати там табору, а лише збиралися у певний час. У будні приходило кілька десятків людей, а от у свята та вихідні – влаштовувалися великі мітинги.

“Це були люди різного достатку, були бізнесмени, студенти, домогосподарки. Люди, які виступали за європейський вибір. У когось були свої особисті причини, наприклад, щоб дитина поїхала навчатися до Європи як повноцінного члена європейської співдружності, – розповідає Олена Балаба. – На той момент це були зовсім травоїдні люди, які виступали за загальнолюдські цінності, за все добре проти всього поганого”.

А ось у січні, неподалік Куликового поля, почали з’являтися перші намети – противників майдану. Сюди приходили люди, котрі були прихильниками об’єднання з Росією. Метою мітингів є захистити обласну адміністрацію від прихильників майдану, адже подібне вже відбувалося в інших містах.

Пізніше табір переїхав до будинку Профспілок: намети, багаття, невелика сцена, телевізор із гучномовцем, де транслювали російські телеканали. Їх називали “прихильниками Куликового поля”: люди розділилися на кілька груп, у всіх були свої цілі, але їх об’єднувала ворожість до Євромайдану.

“У Дюка [пам’ятника одеському градоначальнику дюку де Рішельє], де збиралися представники промайданного загалу, воно було якось організовано і дружно, а я такого не люблю. На Куликовому полі збиралися, я б сказав, здебільшого пікейні жилети. Приходиш у вихідні дні на Куликовому полі, стоять купки якихось пенсіонерів, мужичків, дамочок, вони всі між собою спілкуються, більша частина з них говорить, звичайно, досконалу нісенітницю, але це така експресивна і цікава нісенітниця, – розповідає Борис Яворський (одесит, який часто приходив на Куликове поле) – Але саме ця огидна організація стягувала туди такий колоритний народ, спостерігати за яким мені було дуже цікаво”.

Отже, вийшло два політичні центри – пам’ятник Рішельє та Куликове поле. До травня 2014 року їх не можна було назвати сторонами конфлікту у прямому розумінні, адже вони ніяк взаємодіяли. Це виглядало, як два мітинги у різних куточках міста – між противниками та прихильниками конфлікту, а люди приходили просто послухати, просто попліткувати.

Наростаючий конфлікт та бійня

Між конфліктуючими сторонами діяли системи попередження про деякі провокації, що давало змогу вирішувати проблеми на відстані, не доводячи до відкритих сутичок.

Люди почали об’єднуватись у громади: прихильники майдану входили до кількох організацій, одна з яких “Самооборона одеського Євромайдану”, а противники майдану до “Одеської дружини” та “Народної дружини”.

Групи з’явилися після випадку 19 лютого, коли невідомі напали на обидва табори (противників майдану) з ціпками і побили тих, хто перебував біля обладміністрації.

1 травня “Одеська дружина” переїхала на околицю міста, де влаштували пікнік, куди приїхали і з “Самооборони”.

Наступного дня, 2 травня, трапилася та сама катастрофічна ситуація в місті.

Масштабна бійня переросла в пожежу

Цього дня, 2 травня, мав відбутися футбольний матч “Чорноморець” – “Металіст”. До Одеси приїхали харків’яни підтримати свою команду. О 15:00 планували організувати “Марш єдності України”, із Соборної площі та до стадіону “Чорноморець”. Брати участь у марші збиралися прихильники Євромайдану та вболівальники клубів.

Про це довідалися супротивники Євромайдану і вирішили зібратися неподалік від Соборної площі – на Олександрівському проспекті. Поліцейським вони заявили, що побоюються того, що їхні противники мають намір напасти на табір біля будинку Профспілок, адже чутки у місті справді твердили про це.

У результаті, зібралися дві групи людей, озброєних масками, щитами та бітами. Вже о 15:30 між ними почалася справжня бійка, що набирає обертів. Це все охопило такі вулиці та найближчі провулки: Дерибасівська, Грецька та Преображенська вулиці.

Через 40 хвилин, у місті почули перший постріл: стріляли з “Одеської дружини” в Ігоря Іванова, внаслідок чого чоловік загинув.

Бійня тривала, пострілів побільшало: у результаті, поранення отримали обидві сторони конфлікту: вбили двох людей з прихильників і чотирьох із противників. Багато людей отримали поранення.

Пожежа у будинку Профспілок

Як говорить той самий сайт, активісти “Куликового поля” залишалися у меншості, через що вирішили свій табір перенести всередину будівлі будинку Профспілок та забарикадувати вхід.

У будинку ховалися, як представники активістів, так і звичайні люди, а на вулиці збиралося все більше людей: безліч людей, які прийшли на локацію з цікавості.

Свідки та записи з камер спостереження стверджують, що саме “Самооборона” підпалила будівлю.

Після футбольного матчу, близько 19:20, повернулися футбольні фанати та учасники сутички у центрі міста, після чого попрямували до будівлі.

Вогонь з величезною швидкістю розійшовся маленькою будівлею, люди почали вистрибувати з вікон. Існує версія, що людей, які вистрибували з палаючої будівлі, внизу чекали, після чого били. Але за іншою версією, навпаки – противники допомагали людям, які рятувалися від пожежі, організовуючи їм коридори із підручних засобів.

В результаті загинуло 42 особи, а якщо рахувати з загиблими в ході зіткнення – 48.

“Більшість учасників, що з тієї, що з іншого боку, не мали наміру знищити живу силу противника. Цей трагічний підсумок виник досить несподівано для всіх сторін”, – розповідав Борис Яворський – судмедексперт. Чоловік прибув для огляду загиблих із командою близько 23:00.

Через кiлька років

Через 5 років – 2 травня 2019 року, в Одесі було проведено два мітинги – на перехресті Преображенської та Дерибасівської та біля будинку Профспілок.

У той день люди розділилися, як колись, 5 років тому – на Дерибасівській були ті, хто підтримував націоналістів, вважаючи, що Одеса могла б стати ще однією “народною республікою”, а загиблі, в ході зіткнення того дня, зупинили це.

Біля будинку Профспілок зібралися “прихильники Куликового поля”. За цілий день до меморіалу прийшло близько 1,5 тисячі осіб: з червоними квітами (в основному, гвоздиками), плакатами та портретами померлих. Звучала жалобна музика і не було жодних натяків на радянську чи проросійську символіку.

Однак, були і молоді, і люди похилого віку, які зібралися в кілька груп і влаштували справжні розбірки: кричали, лаялися, сперечалися, але до сутичок справа не дійшла.