Одеса – місто з героїчною історією, місто з героїчними людьми.

Її не зламали жодні війни та руйнування.

У період Другої світової війни значна частина ворожих сил була спрямована на наше місто, а насамперед на порт.

Тоді, 5 серпня 1941 року, розпочалася оборона Одеси. Вона тривала 73 дні та стала символом стійкості та мужності. Більше на odessayes.com.ua.

Город-герой

Людські жертви, зруйнована інфраструктура – ​​ці втрати неможливо оцінити числами. Але одного одесити не втрачали – це відвага та віра у свою країну. Адже те, що для ворога було важливою стратегічною метою, для українців було рідною домівкою.

І навіть у момент щоденних авіаударів місто продовжувало не лише боронити свої території, а й допомагати всій країні.

У період ворожої облоги підприємства Одеси надали нашому фронту 5 бронепоїздів, 69 танків, понад 1000 вогнеметів, а також безліч гранат, мін та іншої зброї. Крім цього займалися заводи й ремонтом військової техніки.

Як виглядала Одеса на момент визволення

Оборона, окупація, активні бойові дії – від колишньої гарної Одеси мало що залишилося.

На момент звільнення вулиці та будинки були напівзруйновані, порт також вимагав капітальної реконструкції.

Найбільших руйнувань зазнала частина міста від вулиці Преображенської до Старопортофранківської. Вулиці Ольгіївська, Дігтярна та Спиридонівська також являли собою суцільні руїни.

Загалом за роки війни в Одесі було знищено приблизно 800 тисяч метрів житлової площі. Це складало 15% всього житлового фонду міста. Таким чином, без даху над головою залишився кожен шостий одесит.

Житлові будинки, підприємства, дороги – все вимагало капітального ремонту. Наприклад, на Одеському судноремонтному заводі було підірвано всі цехові споруди. У непридатному стані опинилися консервний завод, маслозавод, тютюнова фабрика. Втрати легкої промисловості були величезними: взуттєві, швейні, джутові та інші фабрики. Зруйновано було й залізничний вокзал.

Відновлення зруйнованого міста

Відновлення міста проходило швидко та ефективно, попри масштаби руйнувань.

Першочерговим пріоритетом було відновлення виробничих підприємств та соціальних установ.

Все це не терпить зволікань. Тож буквально наступного дня після звільнення будівельний процес розпочався.

Менш ніж за тиждень було відновлено молочний комбінат, оцтовий завод та взуттєву фабрику.

Було покладено багато сил, щоб якнайшвидше запустити виробництва, які забезпечують усі потреби населення.

У квітні 1944 року вже була готова перша черга міської електростанції. За півроку потужність електростанції зросла вдвічі.

Тривало й термінове відновлення верстато- та машинобудівних заводів. На початку травня 1944 року було знову запущено завод ім. Січневого повстання – найстаріший завод Одеси. Там ремонтували паротяги та вагони.

А наступного року шість абсолютно оновлених цехів були вже в строю: ковальський, ливарний, силовий, складальний, інструментальний та ремонтно-механічний.

Відновив роботу завод важкого вагобудування. Вже до першої річниці визволення міста на заводі були виготовлені вагонні та автомобільні ваги.

Пізніше почали випускати й кранові ваги для чорної металургії.

За час війни фашисти практично повністю знищили одне з найбільших підприємств Одеси – судноремонтний завод ім. А. Марті. А 24 жовтня 1944 року у відновленому ливарному цеху було здійснено першу плавку.

Тут повернули до ладу безліч суден військово-морського флоту, які навіть встигли взяти участь у бойових діях в Чорному морі та на Дністрі.

На заводі йшла активна робота щодо відродження торгового флоту. У 1945 році тут “народилася” великовантажна цільнозварна баржа. А ще через рік завод почав випускати пароплави та плавучі крани. За півтора року з моменту повторного відкриття підприємство перевищило довоєнний рівень валової продукції.

Об’єкти легкої та харчової промисловості поспішно поверталися “до життя”. Було відбудовано нові заводи з виробництва мила та маргарину. Повернулися в експлуатацію макаронна та консервна фабрики, консервний завод. Через короткий час багато відновлених підприємств почали освоювати нову продукцію.

Ремонт навчальних закладів, дорожнього покриття, трамвайних колій також вважався завданням першорядної важливості та був здійснений за кілька місяців. Водночас з цим тривало і відновлення культурних об’єктів.

Друга черга процесу відновлення

Будівництво житлового фонду в Одесі відбувалося у більш повільному темпі. Однак прості городяни не хотіли просто чекати та брали активну участь у процесі.

До кінця 40-х приєдналися до будівельних справ й колективи підприємств. Вони брали на себе внутрішні оздоблювальні роботи.

Робітників забезпечували місцями проживання. Для них будувалися простенькі бараки без арматури та цементу.

Основну частину напівзруйнованих помешкань відновили ближче до 1950 року. Але з будівництвом нових будинків справи були складнішими. Цей процес займав у середньому до семи років. Попри всі труднощі довоєнних показників було досягнуто до 1954 року.

Відновлення Одеського порту

Ремонт порту був трудомісткою, але дуже важливою частиною масштабної програми відновлення всієї Одеси. Роботи треба було багато. Порт являв собою руїни.

У перші ж дні розпочалися роботи з розмінування всієї території: 43 причали, хвилерізи, моли та інші об’єкти. У ході цієї операції було виявлено та знешкоджено близько 200 тонн вибухових речовин.

Через пів року після цього Одеський порт вже прийняв перші судна. А 1946 року тут було перевищено показники довоєнного вантажообігу.

Пізніше на базі морського порту створили транспортну експедицію, яка забезпечувала автоперевезення вантажів, що прибули сюди.

Одеса швидко та впевнено “встала на ноги” завдяки злагодженій спільній роботі. Після усіх втрат місто йшло вперед.