Бої за Одесу під час Другої світової війни були настільки жорстокими, що місто просто не мало шансів відбутися лише кількома тріщинами на фасадах історичних будівель. Авіанальоти 1941 року, артобстріли, відступ радянських військ, румунська окупація та бої за повернення міста у 1944-му залишили по собі не лише фронтові спогади, а й дуже конкретні руйнування.
Частину споруд Одеса втратила повністю, частину — довелося буквально збирати заново, інколи вже в дусі радянського «і так зійде, головне швидше». Одеський вокзал після війни фактично отримав нове життя в іншому вигляді. Серйозно постраждали морський порт, Пасаж, будівля біржі та забудова біля Приморського бульвару. Навіть оперний театр, який нині має вигляд людини, що пережила все й тепер дивиться на світ із легкою втомою, теж уникнув значно гіршої долі радше дивом.
Втім, деяким архітектурним пам’яткам від війни дісталося особливо суттєво. Серед них — Воронцовський палац, одна з головних візитівок старої Одеси. Саме про нього і про те, як війна пройшлася по одній із найелегантніших споруд міста, далі й піде мова на odessayes.com.ua.
Історія Воронцовського палацу
Воронцовський палац з’явився в Одесі тоді, коли місто ще лише вчилося виглядати «по-європейськи», але вже дуже хотіло справляти саме таке враження. Будівництво резиденції розпочали у 1820-х роках для генерал-губернатора Новоросійського краю Михайла Воронцова — людини, яка встигла побути й героєм наполеонівських війн, й одним із головних адміністраторів півдня імперії.
Саме за його каденції Одеса почала активно забудовуватися, обростати театрами, бульварами та статусом міста, де гроші, чиновники й амбіції зустрічалися значно частіше, ніж здоровий міський бюджет.
Проєкт палацу створив італійський архітектор Франческо Боффо — той самий зодчий, без якого стара Одеса нині виглядала б зовсім інакше. Резиденцію звели на краю Приморського бульвару, фактично над самим узбережжям. Місце обрали не випадково: з одного боку — море, з іншого — місто, яке тоді стрімко росло й багатіло. Словом, класична історія чиновницької нерухомості XIX століття: красиво, просторо й так, щоб усі бачили, хто тут головний.
Спочатку палац був приватною резиденцією родини Воронцових. Тут проходили прийоми, зустрічі, бали та інші важливі події, без яких аристократія того часу, здається, фізично не могла існувати. Комплекс охоплював не лише сам палац, а і службові корпуси, стайні, зимовий сад та знамениту колонаду, яка згодом стала однією з архітектурних візитівок Одеси.
Після революції 1917 року доля палацу, як і більшості «панських» будівель у колишній імперії, різко змінилася. Новій владі було складно пояснити існування настільки розкішних резиденцій у країні, де офіційно будували рівність, тому палац націоналізували. Щоправда, ламати його не стали — практичність перемогла ідеологічний запал.
У різні роки тут розміщувалися штаб Червоної гвардії, Палац мистецтв. Доходило й до символічних моментів: подейкують, що саме у Воронцовському палаці в 1918 році проголосили перемогу Радянської влади в Одесі. А згодом будівлю передали Палацу піонерів.
Так колишня резиденція генерал-губернатора поступово перетворилася на місце для гуртків, дитячих заходів і радянського виховання молоді — історичний поворот, який сам граф Воронцов навряд чи зміг би уявити навіть після дуже хорошого одеського вина.
Саме в такому статусі Воронцовський палац і зустрів початок Другої світової війни.
Руйнування Воронцовського палацу
Коли до Одеси прийшла Друга світова війна, Воронцовський палац уже давно не був аристократичною резиденцією з балами, прийомами та прогулянками біля колонади. Втім, війна зазвичай не надто цікавиться тим, який саме ідеологічний ремонт встигла пережити історична будівля.
Перші серйозні випробування для палацу почалися вже в 1941 році, коли Одеса опинилася під авіанальотами та артобстрілами. Під час оборони міста історичний центр неодноразово зазнавав пошкоджень, а район Приморського бульвару через своє розташування фактично опинився поруч із зоною постійної небезпеки. Воронцовський палац тоді вцілів, але війна для нього лише починалася.
Найбільших руйнувань комплекс зазнав уже ближче до завершення окупації Одеси. Він постраждав від авіанальоту під час боїв за звільнення міста в 1944 році. Тоді серйозно постраждали окремі корпуси палацу. Найвідомішою втратою став Орловський корпус — одна із частин комплексу, яку фактично знищило пряме влучання авіабомби. Також палац утратив зимовий сад, який до війни вважався однією з найефектніших частин резиденції.
При цьому сам головний корпус дивом вистояв. І це, враховуючи масштаби боїв за Одесу, уже виглядало майже архітектурним везінням. Хоча слово «везіння» тут відносне: після війни палац довелося серйозно відновлювати, а деякі втрачені елементи комплексу місто так і не повернуло.
Фактично саме Друга світова війна стала моментом, після якого Воронцовський палац остаточно перестав бути тим цілісним ансамблем, який свого часу створювали для Михайла Воронцова.
Визволення Одеси та доля палацу після війни
У квітні 1944 року до Одеси повернулися радянські війська. Визволення міста проходило на тлі хаотичного відступу німецько-румунських сил, обстрілів і підривів інфраструктури — класичний фінал війни, коли ніхто вже не надто дбає про архітектурну спадщину.
Для Воронцовського палацу ці події не стали окремою «точкою руйнування» — основні втрати він уже отримав раніше, під час обстрілів 1941–1944 років та окупаційного періоду. Під час безпосереднього визволення міста палац не зазнав критичних нових пошкоджень, але це радше випадковість, ніж виняткова турбота про історичні будівлі.
Після війни перед містом постала зовсім інша задача — не зберегти все як було, а хоча б частково повернути Одесі її міський вигляд. Воронцовський палац опинився в переліку об’єктів, які вирішили відновлювати, але не завжди в первісному обсязі.
Було відновлено головний корпус комплексу, зміцнено конструкції, проведено ремонт фасадів і внутрішніх приміщень. Палац поступово адаптували під нові функції — він і надалі використовувався як громадська та культурна будівля. Водночас частину втрат уже не відновлювали: зруйнований Орловський корпус так і не був повністю відтворений у первісному вигляді, як і зимовий сад.
Так Воронцовський палац після війни став тим, чим є і нині: не повністю втраченою пам’яткою, але й не цілісним ансамблем XIX століття.
Історичні паралелі
Але на цьому, як виявилося, історія «випробувань» Воронцовського палацу не завершилася. Після Другої світової війни він вижив, хоч і не в первісному вигляді — із втратами, перебудовами та відновленнями радянського часу.
Ба більше, напередодні повномасштабного вторгнення комплекс почали реставрувати. Але роботи припинилися у зв’язку з війною. У 2022 році, під час російських ракетних ударів по Одесі, знову постраждала історична частина міста, включно з районом Приморського бульвару. Воронцовський палац отримав нові ушкодження.
Видається, доля Воронцовського палацу — це історія самої Одеси: стояти на краю, витримувати удари та щоразу чекати на момент, коли замість вибухів тут знову зазвучить музика або дитячий сміх.
Джерела: